Рішення № 43527190, 06.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.15 Справа № 904/1814/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ", м. Апостолове, Дніпропетровська область

про стягнення 168922, 60 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Ягодзинська К.С. - представник за дов. № 203 від 05.11.14

від відповідача: Тумасов Р.Г. - представник за дов. б/н від 04.02.15

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АГРАРНИЙ ФОНД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" про стягнення 168922, 60 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1217Ф від 03.12.2013 та додаткової угоди № 1 від 09.04.2014 до нього в частині поставки зерна позивачу та несплати штрафу на підставі п. 7.5 договору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.03.2015.

У судовому засіданні 23.03.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.04.2015.

06.04.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що ним було повністю повернуто позивачу суму передплати за товар, а також компенсовано відсотки за користування грошовими коштами. Щодо стягнення штрафу у розмірі 50 % від передплати, відповідач зазначив, що недопоставка товару виникла не з його вини та стягнення штрафу у розмірі 168922, 60 грн. призведе до ускладнення роботи підприємства.

У судовому засіданні 06.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Торговий Дім "Дніпровський" (далі - відповідач, постачальник) було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1217Ф (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах договору постачальник передає покупцю у власність товар: ячмінь 3 клас (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.2 договору термін поставки: до 01 жовтня 2014 року включно.

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору (п. 1.3 договору).

Додатковим договором № 1 від 09.04.2014 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1217Ф від 03.12.2013 (далі - додатковий договір № 1) сторони погодили викласти з п. 3.1 договору сума попередньої оплати (Пп) за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 337845, 20 грн., у тому числі ПДВ 56307, 53 грн. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з підпунктом 4.1 цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів визначених підпунктом 2.5 цього договору перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 241318 грн., у тому числі ПДВ 40219, 67 грн.

Після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 96 527, 20 грн., у тому числі ПДВ 16 087, 87 грн. (арк. с. 16).

06.12.2013 позивач здійснив перерахунок першої частини попередньої оплати, що складає 50 % вартості товару, відповідачу у розмірі 241318 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. с. 18).

14.04.2014 позивач перерахував відповідачу другу частину попередньої оплати, що складає 20 % вартості товару, у розмірі 96527, 20 грн., що підтверджується копією банківської виписки (арк. с. 19).

Таким чином, на виконання умов договору, позивач здійснив передплату товару у розмірі 337845, 20 грн., що складає 70 % вартості товару.

Однак, відповідач, в порушення умов п. 1.2 договору, поставку зерна відповідачу не здійснив.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення попередньої оплати.

У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі визначеній підпунктом 3.1 цього договору та додатково сплатити на користь покупця:

- проценти у розмірі 24 % річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця;

- штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми попередньої оплати.

21.11.2014 на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 337845, 20 грн. згідно договору, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься у матеріалах справи (арк. с. 20).

Також, позивачу було сплачено 24 % річних за користування грошовими коштами у сумі 69563, 06 грн., відповідно до банківських виписок від 24.11.2014 та 03.12.2014 (арк. с. 21-22).

Матеріалами справи встановлено, що лише 26.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3405, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати за товар, 24 % річних за кожен день користування грошовими коштами та штраф у розмірі 50 % від суми попередньої оплати, що складає 168922, 60 грн. (арк. с. 23). Відповідач залишив дану вимогу без відповіді.

16.01.2015 позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою щодо сплати 50 % штрафу від суми попередньої оплати, що складає 168922, 60 грн. (арк. с. 24).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач здійснив всі можливі заходи щодо повернення суми передплати за товар у розмірі 337845, 20 грн., а також повністю компенсував позивачу відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 69563, 06 грн. до моменту пред'явлення йому вимоги про повернення вищезазначених сум, а також, беручи до уваги винятковість випадку, а саме те, що відповідач свою сільськогосподарську діяльність до останнього часу частково здійснював на території АР Крим, у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим Російською Федерацією та тимчасовим закриття пунктів пропуску АР Крим, він не мав можливості у встановлені строки та об'ємах поставити товар, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до 10 % від належного до стягнення, що буде становити суму 16892, 26 грн. штрафу.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 3378, 46 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Торговий Дім "Дніпровський" (53802, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Апостолове, вул. Мічуріна, 20А; ідентифікаційний код 31874674) на користь Публічного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 38926880) штраф у сумі 16892, 26 грн. та 3378, 46 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.04.2015

Суддя В.І. Ярошенко