Постанова № 43525327, 06.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року (11:35) м. Київ 810/763/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., суддів Головенко О.Д., Панченко Н.Д. за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до Державної служби України з лікарських засобів (Держлікслужби України) про визнання протиправним та скасування розпоряджень.

Суть спору: позивач - Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з лікарських засобів (Держлікслужба України) (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Держлікслужби України від 9 лютого 2014 року №177-1.3/2.0/17-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядження від 9 лютого 2014 року №177-1.3/2.0/17-15 прийнято відповідачем протиправно, оскільки частиною 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Разом з тим, відповідач з відповідним позовом до суду не звертався, чим порушив передбачений законом порядок встановлення тимчасової заборони реалізації (торгівлі) лікарськими засобами.

Позивач звертає увагу, що такою забороною порушені права та охоронювані законом інтереси ПАТ «Альба України», зокрема, щодо реалізації зазначених лікарських засобів та отримання відповідних прибутків. При цьому наголошує, що лікарський засіб «Азомекс» табл. 2,5 мг дозволений для реалізації на території України, що підтверджується посвідченням, а обставин, що свідчать про неякісність вказаного лікарського засобу у передбаченому законом порядку встановлено не було.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень на позов вказав, що Держлікслужба України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль у сфері якості та безпеки лікарських засобів та до повноважень якої належить прийняття рішень про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів і медичних виробів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також тих, що ввозяться на територію України та вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку.

Зауважував, що підставою для встановлення тимчасової заборони реалізації лікарських засобів оспорюваним розпорядженням стала інформація, отримана від Головного слідчого управління МВС України про відсутність позитивного висновку про якість ввезених в Україну лікарських засобів, відповідно до переліку.

Таким чином відповідач вважає, що розпорядження про тимчасову заборону реалізації (торгівлі) та застосування лікарських засобів, згідно з додатком, є правомірним і скасуванню не підлягає.

6 квітня 2015 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача 6 квітня 2015 року надійшли заперечення на додаткове обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Альба Україна» зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 23 березня 1995 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №537818 (а.с. 30).

На підставі ліцензії Державної служби України з лікарських засобів від 14 жовтня 2014 року №522468 ПАТ «Альба Україна» здійснює оптову торгівлю лікарськими засобами (а.с. 15-16).

2 лютого 2015 року до Державної служби України з лікарських засобів надійшов лист Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ «Про організацію взаємодії щодо недопущення фактів розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів» №13/3/2-777д (а.с. 73-78).

Із змісту зазначеного листа слідує, що Головним слідчим управлінням МВС України проводиться розслідування у кримінальному провадженні від 7 травня 2014 року №12014000000000197 за фактом зловживання службовими особами Державної служби України з лікарських засобів своїм службовим становищем під час здійснення контролю якості лікарських засобів, що спричинило настання тяжких наслідків за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

Під час проведення перевірки електронних документів єдиної автоматизованої системи «Лабораторний комплекс контролю якості лікарських засобів та медичної продукції», що знаходяться у Державній службі України з лікарських засобів в межах вказаного кримінального провадження було встановлено, що зазначені в Додатку №1 до листа лікарські засоби не пройшли державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в України та не отримували висновки про якість ввезених лікарських засобів.

Враховуючи викладене ГСУ МВС України звернулось до голови Держлікслужби України з вимогою перевірити наявність в обігу на території України лікарських засобів, зазначених в Додатку №1 до листа та перевірити факт їх реалізації через аптечну мережу на території України та у разі виявлення фактів реалізації вказаних лікарських засобів ужити невідкладних заходів по вилученню їх з обігу, недопущенню подальшої реалізації та застосування.

На виконання вказаного листа та з огляду на отриману інформацію про можливі порушення закону під час ввезення на територію України та подальшої реалізації лікарських засобів, перелік яких наведено у Додатку №1 до листа №13/3/2-777д, Держлікслужба України, керуючись статтями 17 Закону України «Про лікарські засоби», пунктом 13 Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України, затвердженого наказом МОЗ від 22 листопада 2011 року №809, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 року за №126/20439 та пункту 3.1 Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, затвердженого постановою КМУ від 14 вересня 2005 року № 902, прийняла розпорядження від 9 лютого 2015 року №177-1.3/2.0/17-15, яким тимчасово заборонила реалізацію (торгівлю) та застосування серій лікарських засобів, перелік яких визначений у додатку (а.с.79-85).

Листом від 9 лютого 2015 року №1746-1.3/2.0/17-15 відповідачем повідомлено Головне слідче управління МВС України про вчинені дії та висловлено прохання про коригування наступних дій Держлікінспекції України щодо подальшого обігу серій лікарських засобів, зазначених у додатку (а.с. 86).

Листом від 19 лютого 2015 року №13/3/2-1330д Головне слідче управління МВС України повідомило відповідача, що ГСУ МВС України не є суб'єктом контролю якості лікарських засобів, тому не може визначати об'єкти контролю та способи і методи його проведення (а.с. 101).

З огляду на інформацію, наведену у листі від 19 лютого №13/3/2-1330д, Держлікслужбою України внесено зміни до Розпорядження від 9 лютого 2015 року №177-1.3/2.0/17-15, відповідно до яких обіг лікарських засобів, зазначених у додатку, дозволяється за наявності висновку про якість ввезеного в України лікарського засобу, виданого територіальним органом Держлікслужби України (а.с. 102).

Позивач із вказаними рішеннями і встановленими обмеженнями не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані зі створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів регулює Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 року №123/96-ВР (далі - Закон №123/96).

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №123/96 лікарський засіб - це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

Статтею 13 Закону №123/96 передбачено, що державний контроль якості лікарських засобів - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Відповідно до статті 14 Закону №123/96 контроль за якістю лікарських засобів та умовами їх виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, відповідно до закону.

Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 440/2011 затверджено Положення про Державну службу України з лікарських засобів, згідно із пунктом 1 якого Держлікслужба України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та утворюється для забезпечення реалізації державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів.

Згідно з статтею 15 Закону №123/96 посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів в межах компетенції, визначеної законодавством, мають право, зокрема:

перевіряти додержання вимог законодавства щодо якості лікарських засобів, у тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб'юторської, зберігання, аптечної) на всіх етапах обігу, зокрема під час їх виробництва, зберігання, транспортування та реалізації суб'єктами господарської діяльності, утилізації та знищення;

одержувати від суб'єктів господарської діяльності необхідні відомості про додержання вимог стандартів, технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про забезпечення якості лікарського засобу під час виробництва, транспортування, зберігання та реалізації;

відбирати зразки лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості;

передавати матеріали перевірок, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень на проведення перевірок дотримання відповідними суб'єктами господарювання стану дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів.

Водночас правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначається Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877).

За змістом статті 2 Закону №877, дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю органами державної фіскальної служби: валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» поширюється, у тому числі, на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері провадження господарської діяльності з виробництва і реалізації лікарських засобів.

Відповідно до статті 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

З аналізу положень Закону №877 вбачається, що державний контроль здійснюється у формі планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) - перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону №877 встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) і засвідчується печаткою.

Відповідно до статті 6 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Частиною 7 статті 7 Закону №877 встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Зазначене узгоджується із вимогами частини 5 статті 4 Закону №877, відповідно до якої виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Водночас, суд зауважує, що статтею 15 Закону №123/96, Держлікслужбу України наділено повноваженнями приймати в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також тих, що ввозяться на територію України або вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку.

З наведеного вбачається, що на час виникнення між сторонами спірних правовідносин є чинними два нормативно-правових акти, які по-різному врегульовують порядок застосування заходів реагування у вигляді заборони реалізації продукції.

Тобто існує колізія між нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і Закону України «Про лікарські засоби» та прийнятого на його основі Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України та Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, якими керувався відповідач, приймаючи оспорюване рішення.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зазначений принцип ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який у тому числі передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вище стоящого органу, а отже, у випадку колі зії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована.

Слід також зауважити, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності їх повноваження щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг та вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності, встановлюються виключно законами.

У випадку, коли колізія виникає між нормативно-правовими актами, що мають рівну юридичну силу, застосуванню підлягає той акт, що виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Крім того, при вирішенні питання щодо правової норми, яка підлягає застосуванню необхідно також врахувати принцип, за яким у випадку виникнення колізії при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Суд зазначає, що Закон України «Про лікарські засоби» прийнятий Верховною Радою України 4 квітня 1996 року, натомість Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» прийнятий 5 квітня 2007 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання» від 22 липня 2014 року №1600-VII (далі - Закон №1600) частину 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» викладено в такій редакції: «виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду».

Прикінцевими положеннями Закону №1600 Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Зміст спірних правовідносин також і свідчить про те, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є спеціальним по відношенню до положень Закону України «Про лікарські засоби».

Отже, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин застосуванню підлягають положення саме Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у рішенні від 16 вересня 2014 року №К/800/29645/14 (номер рішення в ЄДРСР 40578334).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону №877, оскільки перевірка ПАТ «Альба Україна» не проводилась.

Слід зазначити, що стаття 2 Закону №877 передбачає, що норми цього закону поширюються на правовідносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вичерпний перелік сфер господарської діяльності, на які положення Закону №877 не поширюються, визначено частиною 2 цієї ж статті. Разом з тим, положення даної статті не містять будь-яких застережень, що узгоджувались б з твердженнями відповідача.

Між тим, суд звертає увагу, що перевірка є однією із форм здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності, а відповідно лише акт, складений за наслідками такої перевірки, є підставою для застосування заходів реагування до суб'єктів господарювання, у тому числі шляхом накладення санкцій і заборони реалізації продукції до приведення її у відповідність із вимогами, встановленими законом.

За таких обставин суд погоджується із доводами позивача про протиправність тимчасової заборони реалізації (торгівлі) та застосування лікарських засобів відповідно до розпорядження Держлікслужби України від 9 лютого 2014 року №177-1.3/2.0/17-15, позаяк чинним законодавством відповідач не наділений повноваженнями самостійно зупиняти (забороняти) реалізацію лікарських засобів.

Натомість у разі встановлення порушень закону, що встановлюють вимоги до якості лікарських засобів, або порушення суб'єктами господарювання правил їх реалізації, відповідач наділений правом звернутись до адміністративного суду з відповідним позовом про таке зупинення.

З цих підстав суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджували б якість ввезених лікарських засобів. Правову оцінку обставинам господарської діяльності суб'єкта господарювання повинен надати суд під час розгляду питання щодо наявності або відсутності підстав для встановлення заходів реагування за наслідками здійсненого державного нагляду (контролю).

Крім того, відповідач безпідставно вважає, що оспорюваним розпорядженням не порушено прав та інтересів позивача.

Суд погоджується, що спірне рішення прямо не встановлює прав та обов'язків позивача. Разом з тим, суд переконаний, що будь-яка особа має право на захист, якщо порушено її законний інтерес щодо функціонування державних органів виключно в межах вимог законодавства. Крім цього, позивач, керуючись статтями 6, 8, 19 Конституції України має публічне право, зокрема, на правову державу та законність дій органів державної влади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2011 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права"

Більше того, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. У випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля фармацевтичними товарами, позивач має дозвіл на здійснення відповідної господарської діяльності - ліцензію Держлікслужби України.

Згідно з довідкою ПАТ «Альба Україна», станом на 20 лютого 2015 року на балансі позивача перебуває 256 упаковок лікарського засобу «Азомекс» табл. 2,5 мг №30, серії EM371783, реалізацію якого згідно додатку до розпорядження Держлікслужби України від 9 лютого 2014 року №177-1.3/2.0/17-15, тимчасово заборонено.

Наведене дає можливість суду зробити висновок, що оскаржуване рішення в частині заборони реалізації згаданого вище лікарського засобу порушує право позивача на реалізацію препарату, а в цілому зачіпає охоронюваний законом інтерес ПАТ «Альба Україна», що з огляду на встановлення у ході розгляду справи обставин, які свідчать про прийняття розпорядження з порушенням вимог законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, інтерес позивача підлягає захисту судом.

Беручи до уваги викладене, вимоги позивача про визнання протиправним і скасування розпорядження від 9 лютого 2014 року №177-1.3/2.0/17-15 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державної служби України з лікарських засобів від 9 лютого 2014 року №177-1.3/2.0/17-15.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Альба Україна» (ідентифікаційний код 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Кушнова А.О.

Судді Головенко О.Д.

Панченко Н.Д.