Постанова № 43502392, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16117/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сидорчука Андрія Вікторовича Державної реєстраційної служби України №14828296 від 31.07.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати Державну реєстраційну службу України винести рішення про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ПАТ «ПроКредит Банк», податковий номер 21677333 та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Про Кредит Банк» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «ПроКредит Банк» 16.07.2014 року звернулось до Реєстраційної служби ГУЮ України із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартира загальною площею 45,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9559 у реєстровій книзі за № 274-4.

У порядку, передбаченому Наказом Мінюсту від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», заява позивача з доданими до неї документами передана реєстраційною службою ГУЮ у м. Києві до Державної реєстраційної служби України для прийняття рішення.

31.07.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 14828296 у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів в цій частині не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до позивача на підставі положень договору іпотеки № 3274-ДІ 1 від 20.12.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_4.

Для державної реєстрації права власності позивачем подано наступні документи:

заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), серія та номер: б/н, видавник: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»;

договір іпотеки № 3274-ДІ 1 від 20.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ніколенко В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 8928;

вимога № 1-2/14/1820 від 04.06.2014 року про усунення порушення кредитних зобов'язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги і про добровільне виселення, направленої на адресу ОСОБА_4;

рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 0317906695182 від 12.06.2014 року;

копія виписки з ЄДРПОУ, б/н, виданий ДРСУ від 02.07.2014 року;

копія статуту ПАТ «ПроКредит Банк», серія та номер: б/н, виданий 13.11.2012 року, видавник: ПАТ «ПроКредит Банк»;

копія витягу з ЄДРПОУ, 18929282, виданий ДРСУ від 02.07.2014 року;

копія паспорта громадянина України, СО 072480, виданий 23.03.1999 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві;

копія дубліката довідки про присвоєння ІНПП;

копія довіреності б/н, видана 26.06.2014 року АТ «ПроКредит Банк»;

документ про сплату державного мита, видавник: АТ «ПроКредит Банк»;

документ про сплату за надання інформації, видавник: АТ «ПроКредит Банк»;

акт перевірки вручення адресату особисто поштового відправлення, складений 15.07.2014 року.

Однак, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації так як заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця.

Законом, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV).

Стаття 15 Закону України № 1952-IV визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року № 868 (надалі - Порядок № 868).

Пунктом 1 Порядку № 868 передбачено, що цей порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Пункт 15 Порядку № 868 встановлює, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пункт 16 вказаного Порядку передбачає, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Згідно статті 19 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Пунктом 46 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації, права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто, представником позивача подано необхідні документи згідно переліку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідачем зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг міститься в матеріалах справи) 15.04.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 14.04.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, державний реєстратор зазначає, що відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції №29951675/7 від 24.11.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 03.02.2012 року зареєстровано обтяження - арешт (реєстраційний номер обтяження 12128832).

Однак, колегія суддів зазначає, що вказану заборону накладено вже після реєстрації договору іпотеки.

Пунктом 46 Порядку № 868 передбачено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для відмови у державній реєстрації права власності з огляду на те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця, у державного реєстратора прав були відсутні, а відтак позовні вимоги в частині визнання рішення № 14828296 від 31.07.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень протиправним та скасування вказаного рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, дійсно, вимога щодо зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відноситься до дискреційних повноважень.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, колегія суддів вважає, що суд, установивши порушення чинного законодавства України має обрати у своєму рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановивши протиправність та скасувавши рішення відповідача про відмову в реєстрації об'єкту нерухомого майна, має скористатися наданим ч. 2 ст. 11 КАС України правом вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача шляхом зобов'язання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повторно розглянути подані позивачем документи та прийняти відповідне рішення за результатами їх розгляду.

Враховуючи викладене. Колегія суддів приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 8, 12, 41, 87, 94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 року, у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сидорчука Андрія Вікторовича Державної реєстраційної служби України № 14828296 від 31.07.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'зати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.