Ухвала суду № 43502256, 07.04.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року справа №805/5675/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 р. у справі № 805/5675/14 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки про стягнення витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки про стягнення витрат у розмірі 16 498,81 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції стягнув з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки суму витрат у розмірі 453 гривні 57 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Позивач та відповідач не погодившись з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням подали апеляційні скарги. В апеляційних скаргах зазначають про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову суду першої інстанції.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки складено акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2014р., лютий 2014р. та березень 2014р. Також, до актів складені таблиці розбіжностей.

Відповідно до матеріалів справи до відшкодування не прийняті витрати за період січень-березень 2014р. за наступними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 Також, за період лютий-березень 2014р. не прийняті до відшкодування витрати за ОСОБА_39, за період січень-лютий 2014р. не прийняті до відшкодування витрати за ОСОБА_40 та за ОСОБА_41

Всього до відшкодування не прийнято 16 498,81 грн., у тому числі: за січень 2014р. основний розмір пенсії 5 456,49 грн. та витрати на доставку пенсії 18,58 грн.; за лютий 2014р. основний розмір пенсії 5 704,39 грн. та витрати на доставку пенсії 20,54 грн.; за березень 2014р. основний розмір пенсії 5 280,44 грн. та витрати на доставку пенсії 18,37 грн. Підставами неврахування витрат стало: не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну(виплата пенсії ОСОБА_2, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві 3 грудня 1982 року в м. Сургут Росія); не враховані суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника (чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент смерті потерпілого не перебували на його утриманні (виплата пенсії особам, які на час смерті годувальника не досягли 55-річного віку чи були працездатними); не враховані суми витрат за відсутність висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням (виплата пенсії ОСОБА_40, ОСОБА_37.); не враховані суми витрат на виплату пенсії, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом (виплата пенсії ОСОБА_38, який постраждав внаслідок нещасного випадку в період проходження служби при виконанні службових обов'язків).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в рішенні від 20 травня 2014 року № 21-136а14.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно копії паспорту громадянина України) постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався у Сургутському вантажно-транспортному управлінні (м. Сургут) 3 грудня 1982 року, про що складений акт за формою Н-1, йому встановлена третя група інвалідності, причиною якої стало трудове каліцтво, та призначена пенсія по інвалідності

З огляду на викладене витрати позивача, пов'язані з виплатою ОСОБА_2 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Стосовно неприйняття відповідачем до відшкодування витрати пенсійного органу по громадянам, яким виплачена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, оскільки зазначені особи не належали до категорії непрацездатних осіб в розумінні статті 33 Закону № 1105, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5 статті 24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Також ч. 1 ст. 36 Закону № 1105, визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

За статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Згідно з абзацом 2 частини9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Причинний зв'язок смерті годувальника з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має бути встановлений МСЕК у відповідності до Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 р. за N 1455/11735. Згідно пунктів 2.1, 2.2 вказаної Інструкції перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій. Для розгляду причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України "Про охорону праці" (набув законної сили з 24 листопада 1992 року).

Відповідіо до матеріалів справи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_41, ОСОБА_39 на момент смерті годувальника не досягли 55 років, в матеріалах справи відсутні докази щодо непрацездатності цих осіб на момент смерті годувальника, а тому вказані особи не належить до непрацездатних осіб, що визначені ч. 2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході розгляду в суді апеляційної інстанції, зазначені особи які відповідачем не прийняті до заліку та яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на час смерті годувальника не досягли встановленого законом пенсійного віку та були працездатними.

Доказів на підтвердження непрацездатності зазначених осіб, яким виплачена пенсія по втраті годувальника, тобто доказів про наявність підстав для відшкодування Фондом пенсії по втраті годувальника Управлінням не надано, а тому витрати на виплату та доставку пенсій цим особам не підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 11.11.2010р. призначено пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_42, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок нещасного випадку на виробництві. Вказане підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про шлюб та заявою від 11.11.2010р. На день смерті годувальника ОСОБА_36 не досягла пенсійного віку, вона не працювала, про що свідчать записи у трудовій книжці і мала на утриманні неповнолітніх дітей від загиблого: ОСОБА_43, 1954 року народження, ОСОБА_52., 1959 року народження, ОСОБА_44, 1961 року народження, двом з яких не виповнилося 8 років, що підтверджено довідкою-актом про сумісне проживання, свідоцтвами про народження дітей.

У постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014р. у справі №805/15513/13-а встановлено, що ОСОБА_36 з 01.10.1984р. отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено розпорядженням про призначення пенсії від 09.10.1984р., а з 2010 року перейшла на пенсію по втраті годувальника, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 36 Закону України № 1058, але це право не пов'язано із страховим випадком в розумінні Закону № 1105.

Таким чином, ОСОБА_36 на момент смерті чоловіка не досягла пенсійного віку та після досягнення наймолодшим з дітей восьмирічного віку втратила право на отримання страхових виплат в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

ОСОБА_45, ІНФОРМАЦІЯ_6, призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_46, який помер від хронічного обструктивного бронхіту ІНФОРМАЦІЯ_11, належних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між професійним захворюванням та смертю годувальника, а саме витяг із акта огляду у МСЕК позивачем не надано. На час смерті годувальника ОСОБА_45виповнився 61 рік, працювала, що підтверджується копією трудової книжки.

ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_7, призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_47, якому була встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням - пневмоколіоз і який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 від цього захворювання. На час смерті годувальника ОСОБА_26 виповнилося 56 років, працювала, що підтверджується копією трудової книжки.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_45 та ОСОБА_26 на момент смерті годувальника та після цього працювали, тобто були працездатними, а тому витрати по зазначеним особам не підлягаю відшкодуванню.

ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_8, призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_49, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 від хронічного бронхіту. Належних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між смертю з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме витяг із акта огляду у МСЕК позивачем не надано

ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_9, призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_50, який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 від хронічного обструктивного бронхіту. Належних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між смертю з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме витяг із акта огляду у МСЕК позивачем не надано

З огляду на викладене, витрати за вказаними особами не підлягають відшкодуванню.

ОСОБА_38 відповідно до акту про нещасний випадок №3 від 15.05.2009р. постраждав внаслідок нещасного випадку в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби із злочинністю.

Згідно виписки з акта огляду МСЕК №110486 від 05.02.2009р., причина інвалідності ОСОБА_38 пов'язана з виконанням службових обов'язків.

Із розпорядження від 23.01.2012р. №176818 вбачається, що йому призначено пенсію по інвалідності

Акт про нещасний випадок від 14 травня 2009 року № 3 складений відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України», який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.

Таким чином, витрати позивача по ОСОБА_38 не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки вказана особа постраждала внаслідок нещасного випадку в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби із злочинністю, та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню основний розмір пенсії та сума витрат з виплати і доставки пенсій пенсіонеру ОСОБА_2 за період січень-березень 2014р. у загальному розмірі 453,57 грн.

Крім того, зазначені обставини вже були предметом розгляду в інших справах.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014р. у справі №805/15513/13-а позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня 2013 року по вересень 2013 року, - задоволено частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області витрати по особовій справі ОСОБА_2, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з липня по вересень 2013 року в сумі 450,00 грн. та витрати на доставку пенсії у розмірі 3,57 грн.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 25.02.2014р. №К/800/8615/14 та від 25.02 2014р. №К/800/8789/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. у справі №805/1758/14 позов Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат за період з жовтня по грудень 2013 року задоволено частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області витрати по особовій справі ОСОБА_2 за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року в загальній сумі 453,57 коп.

Вказана постанова за наслідками апеляційного оскарження залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014р.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014р. №К/800/22117/14 та від 24.04.2014р. №К/800/22192/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014р.

Стосовно посилання апелянта на те, що законодавством передбачено здійснення відповідних розрахунків між Фондами на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсій ним фондом України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

За змістом ст. 18 цього ж Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, визначеними розділами 2, 3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15.

Беручи до уваги вищевикладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195 ст. 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 р. у справі № 805/5675/14 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 р. у справі № 805/5675/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.А.Васильєва

І.Д. Компанієць