Ухвала суду № 43502258, 07.04.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кулик С.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року справа №263/226/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,

За участі секретаря судового засідання Святодух О.Б.

За участі представника прокуратури Донецької області Сущенка В.А. (на підставі посвідчення та довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 р. у справі № 263/226/14-а (головуючий І інстанції Кулик С.В. ) за позовом ОСОБА_5 до Прокурора м. Маріуполя про визнання дій прокуратури неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась 11.01.2014 року до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до прокуратури м. Маріуполя в якому просила визнати дії прокуратури м. Маріуполя про відправлення її заяви про порушення кримінальної справи на адресу Маріупольської міської ради неправомірними, зобов'язати прокуратуру м. Маріуполя здійснити заходи по її заяві у відповідності з Кримінальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру» (а.с. 3).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 січня 2014 року, адміністративний позов ОСОБА_5 повернуто позивачці та роз'яснено її право на пред'явлення позову до окружного адміністративного суду (а.с. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 січня 2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 16-17).

Скасовуючи ухвалу, Донецький апеляційний адміністративний суд вказав на те, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства та про накладення адміністративних стягнень, відтак дана справа не є справою адміністративної юрисдикції. Крім того, судом апеляційної інстанції вказано на те, що якщо б позивач звертався до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції повинен був прийняти рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, а не повертати позовну заяву позивачеві з підстав порушення правил предметної підсудності. В даному випадку позивачем взагалі ставиться питання про розгляд даної справи за правилами цивільного судочинства, а тому при продовженні розгляду позовної заяви суду першої інстанції слід уточнити предмет позову та вирішити питання, в порядку якого судочинства дану справу необхідно розглядати (а.с. 16 зворотня сторона).

30 травня 2014 року справу після розгляду в апеляційному порядку було повернуто до Жовтневого районного суду м. Маріуполя для продовження розгляду (а.с. 22).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 та роз'яснено право звернення до слідчого судді в порядку кримінального судочинства (а.с. 23).

Не погодившись з ухвалою Жовтневого районного суду м . Маріуполя від 02 червня 2014 року, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просила ухвалу скасувати оскільки суд дійшов помилкового висновку про те, що це адміністративний позов та не були виконані вказівки апеляційного суду викладені в ухвалі від 28 лютого 2014 року (а.с. 27).

Позивач в судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про розгляд справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 червня 2014 року без змін.

Вислухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог п.1.ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як свідчить текст позовної заяви, ОСОБА_5 звернулась 07.09.2012 року з заявою до прокуратури м. Маріуполя про порушення кримінальної справи за фактом завідомо неправдивого складання протоколу № 001289 від 18.07.2012 року у справі про адміністративне правопорушення.

12.07.2013 року прокуратура м. Маріуполя надіслала на її адресу відповідь від 18.02.2013 року відповідно до якої стало відомо що за її заявою заходів передбачених кримінальним кодексом України та кримінально-процесуальним кодексом України не застосовано, внаслідок чого ОСОБА_5 посилаючись на вимоги ст. ст. 95, 96, 97 Кримінально-процесуального кодексу України просила зобов'язати прокуратуру м. Маріуполя здійснити заходи по її заяві у відповідності з Кримінальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру».

Судова колегія звертає увагу апелянта на те, що оскарження дій слідчого і прокурора відповідно до глави 22 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції закону від 28.12.1960 року (який був чинний на час спірних правовідносин) здійснювалося шляхом звернення до суду зі скаргою замість позовної заяви, з якою звернулась позивач до суду.

Крім того, до спірних правовідносин необхідно застосувати рішення Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 відповідно до якого положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та вірно застосовані норми процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 р. у справі № 263/226/14-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 р. у справі № 263/226/14-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 07 квітня 2015 року.

Головуючий суддя І.А.Васильєва

Судді Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць