Ухвала суду № 43499768, 08.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4254/14-ц 08.04.2015 08.04.2015 08.04.2015

Провадження №22-ц/784/792/15

Провадження № 22ц/784/792/15 Головуючий у 1-ї інстанції Вострікова Л.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

8 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Шпонарській О.Ю.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(надалі - ПАТ «Дельта Банк»)

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 лютого 2015 року

за його позовом

до ОСОБА_2

про звернення стягнення на іпотечне майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

8 вересня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення в межах його кредитної заборгованості в розмірі еквівалентному 310 820 грн. 87 коп. на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, якою забезпечено зобов'язання на підставі договору укладеному 15 лютого 2007 року між відповідачем та ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 лютого 2015 року у задоволенні позову банка відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким його вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову банка, суд першій інстанції виходив з того, що незважаючи на наявність передбачених законом підстав для звернення стягнення на належне відповідачеві іпотечне майно, неможливо задовольняти позовні вимоги через положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З такими висновками суду погодитися можна, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

При вирішенні справи судом встановлено, що 15 лютого 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №47П/2007, за яким останній отримав споживчий кредит в сумі 25 650 доларів США на придбання квартири строком до 14 лютого 2017 року зі сплатою 11,5% річних і комісій. 15 жовтня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, в якому узгодили нову редакцію графіку сплати процентів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15 лютого 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за яким відповідач як іпотекодавець передав банку в іпотеку придбану ним за кредитні кошти квартиру АДРЕСА_1.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанка» на користь позивача, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги щодо повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитним та забезпечувальним договором до боржника ОСОБА_2.

Станом на 5 серпня 2014 року банком нарахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка еквівалентна та складає 310 820 грн. 87 коп. (246 996 грн. 99 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 57 707 грн. 18 коп. - заборгованість за процентами і 6 116 грн. 69 коп. - заборгованість за комісією).

20 серпня 2014 року на адресу позичальника та майнового поручителя ОСОБА_2 направлена вимога щодо виконання зобов'язань та погашення заборгованості.

Розмір, нарахованої банком заборгованості, відповідачем не оспорюється, так як він вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

За змістом частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов основного зобов'язання передбачено розділом 4 іпотечного договору.

За таких обставин та у урахуванням положень статей 543, 1050, 1054 ЦК України, статей 12, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» є підстави для звернення стягнення на іпотечне майно - належну відповідачеві на праві власності квартиру.

Разом з тим, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140кв.м. для квартири та 250кв.м. для житлового будинку.

Тому при наявності загальних підстав для примусового стягнення на належне відповідачу майно таке стягнення не проводиться на час дії Закону, за сукупністю наступних обставин: іпотечне майно виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому кредитною установою в іноземної валюті, та за умови, що таке майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не перевищує площу для квартир - 140кв.м., для будинків - 250кв.м., та у власності позичальника/майнового поручителя не має іншого житлового майна.

З наданих відповідачем до суду документів слідує, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 58,5кв.м., виступає як забезпечення його зобов'язань як громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому в іноземній валюті ТОВ «Укрпромбанк», та використовується ним як місце постійного проживання, так як він іншого нерухомого житлового майна у власності не має.

За таких обставин суд, правильно, виходячи із положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дійшов до вірного висновку, що в задоволені вимоги банка про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосовується лише на стадії реалізації майна під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними, так як цей закон встановлює заборону ухвалення рішення про звернення стягнення на житлове майно, яке є предметом іпотеки, так і заборону відчуження такого майна за рішенням суду, яке було ухвалено до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першій інстанції, яке ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді