Ухвала суду № 4348591, 08.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-20694/08 р.                          Головуючий у першій інстанції: Арсірій Р.О.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                            Блової Л.В., Шостака О.О.,

при секретарі:                                                                Пшегарницькій І.Е.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2008 року у справі за позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

   УДППЗ «Укрпошта» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.05.2007 року № 0000334210/1, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 142457,04 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

  Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2008 року позов задоволено в повному обсязі.

           Не погоджуючись з таким судовим рішенням, СДПІ у м. Києві по роботі ВПП подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є безумовними підставами для його скасування.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

            Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення виїзної планової перевірки УДППЗ «Укрпошта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було складено акт від 09.02.2007 року №181/4210/21560045.Встановлено, що в порушення ст.ст. 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивач отримував оплату за надані та отримані експортні та імпортні послуги поштового зв’язку згідно рахунків на підставі Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції та на виконання контрактів, укладених з іноземними поштовими адміністраціями.

              УДППЗ «Укрпошта» є національним оператором поштового зв'язку та виконує міжнародні договори від імені України в силу спеціальних на це повноважень. Відносини між позивачем та поштовими адміністраціями базуються на нормах Всесвітньої поштової  конвенції,   Статуті   Всесвітнього   поштового   союзу   та  Актах  Всесвітнього поштового союзу.

            Усі об’єкти міжнародного поштового обміну, а саме: листи, депеші, мішки М. посилки, тощо призначені лише для вручення їх адресату. Отже, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що вони не призначені для продажу та не можуть бути продані будь-кому.

            Як зазначив суд першої інстанції, всі грошові кошти, які надходять на користь УДППЗ «Укрпошта» відіноземних поштових Адміністрацій по рахунках, передбачених Виконавчим регламентом Всесвітньої поштової конвенції є відшкодуванням витрат позивача на забезпечення міжнародного поштового обміну, і, відповідно, міжнародних зобов'язань України. Під час забезпечення міжнародного поштового обміну Укрпошта не отримує економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, і, відповідно, не отримує виручки від такої діяльності.

               Під час забезпечення міжнародного поштового обміну УДППЗ «Укрпошта» діє без контрактної основи, тобто, не укладаючи із поштовими адміністраціями інших країн двосторонніх або багатосторонніх зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

             За ст. 27 Закону України «Про поштовий зв'язок» міжнародне співробітництво у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснюється відповідно до законодавства України та відповідних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

              Судом першої інстанції правомірно взято до уваги приписи ст. 1 Закону України «Про міжнародні договори України», якими визначено, що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Міжнародними договорами України є міждержавні, міжурядові і міжвідомчі, регульовані нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми і найменування міжнародних договорів). Міжнародні договори України укладаються з іноземними державами та міжнародними організаціями від імені України, Уряду, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади.

               Законом України «Про ратифікацію Сьомого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу» № 45-У від 27.07.2006 року Верховною Радою України ратифіковано Сьомий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього поштового союзу, та встановлено, що Всесвітня поштова конвенція та її виконавчий регламент є обов'язковим для всіх країн-членів Всесвітнього поштового союзу.

             Даним нормативно-правовим актом визначено, що угоди Всесвітнього поштового союзу та їхні Виконавчі регламенти є обов'язковими для країн, які беруть участь в цих угодах. Відповідно до ст. 2 Статуту Всесвітнього поштового союзу його членами можуть бути лише країни.

             Законодавець в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон) дає визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність» - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

              У відносинах з поштовими адміністраціями інших країн стосовно забезпечення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» керується, зокрема: Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, його Актами. Положення Статуту Всесвітнього поштового союзу, акти Всесвітнього поштового союзу встановлюють єдиний технологічний процес по здійсненню міжнародних зв'язків шляхом обміну поштовими відправленнями.

            У відповідності до п. 3 ст. 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, всі члени поштового союзу зобов'язані виконувати вимоги актів Всесвітнього поштового союзу, в тому числі й щодо здійснення поштового обміну.

           Згідно ст. 1 Статуту Всесвітнього поштового союзу, країни - члени союзу, становлять єдину поштову територію для взаємного обміну відправленнями письмової кореспонденції, що передбачає зобов'язання для України, як держави, забезпечити свободу транзиту та своєчасне надходження вхідної міжнародної пошти до адресата.

          Аналіз чинного законодавства дає підстави апеляційній інстанції погодитися з висновком суду першої інстанції, що встановлені між УДППЗ «Укрпошта» та поштовими адміністраціями інших країн відносини базуються виключно на нормах Всесвітньої поштової конвенції, Статуті Всесвітнього поштового союзу та Актах Всесвітнього поштового союзу.       

            Міжнародні договори укладено державою - Україна, а не УДППЗ «Укрпошта».

            Позивач, як національний оператор поштового зв'язку члена Всесвітнього поштового союзу - України підтримує співробітництво з операторами поштового зв'язку інших держав, виконує підписані від імені України та належним чином ратифіковані Верховною Радою України вимоги Актів Всесвітнього поштового союзу. При цьому, поштові адміністрації, які представляють інтереси зарубіжних країн, не є нерезидентами.

           При здійсненні діяльності по забезпеченню міжнародного поштового обміну позивач не здійснює експорту товарів, робіт, послуг, як суб'єкт економічних відносин в понятті Державного класифікатору України «Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97», а є виконувачем зобов'язань держави, як національний оператор послуг поштового зв'язку.

           Кожна Адміністрація, яка отримує від іншої Адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з Адміністрації, що відправляє, відшкодування витрат, викликаних отриманою міжнародною поштою. Зазначене право реалізується зацікавленою поштовою Адміністрацією шляхом виставлення відповідних рахунків, передбачених Виконавчим регламентом Всесвітньої поштової конвенції. Одиницею обліку для взаєморозрахунків між країнами прийнята грошова Міжнародного валютного фонду - СПЗ «Спеціальні права запозичення» (ст. 4 Всесвітньої поштової конвенції).

          Правомірним є також висновок суду першої інстанції, що грошові кошти, які надходять на користь УДППЗ «Укрпошта» від іноземних поштових Адміністрацій по рахунках, передбачених Актами Всесвітнього поштового союзу є відшкодуванням витрат позивача на забезпечення міжнародного поштового обміну, і, відповідно, міжнародних зобов'язань України. Визначення фактичної суми витрат УДГІПЗ «Укрпошта», які мають бути відшкодовані іноземними поштовими Адміністраціями можливе лише по результатах за кожен рік, а не з моменту узгодження рахунку такою іноземною Адміністрацією.

            Ст. 16 Декрету № 15-93 передбачено застосування до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, в т.ч. за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, штрафу у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

          Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України (ст. 9 Декрету № 15-93). Склад валютних цінностей визначено ст. 1 Декрету № 15-93

          Таким чином, грошова одиниця Міжнародного валютного фонду - СПЗ «Спеціальні права запозичення» (ст. 4 Всесвітньої поштової конвенції), не підпадає під визначення «валютних цінностей». Отже, фактичні витрати Адміністрації-кредитора (УДППЗ "Укрпошта"), які обліковуються в СПЗ «Спеціальні права запозичення» і можуть відшкодовуватися Адміністрацією-дебітором, не є валютними цінностями і не підлягають декларуванню на підставі вимог ст. 9 Декрету № 15-93.

           Разом з тим, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП визначені штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як податкове зобов'язання УДППЗ «Укрпошта».

           В даному апеляційна інстанція знаходить, що в преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

             Наведене вище дає підстави колегії суддів прийти до однозначного висновку, що регулювання відносин у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності  не  є регулюванням у  сфері  оподаткування,  на такі відносини положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині визначення податкових зобов'язань не може розповсюджуватись.

Судова колегія також не може погодитися та прийняти до уваги доводи апелянта стосовно того, що по даній справі, на думку податкової інспекції фактично відсутній предмет спору. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного:

            ДПА України було винесено рішення про результати розгляду скарг від 21.09.07 року № 18864/7/25-0415 згідно якого ДПА України скасувала рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 22.02.2007 року № 0000204210/0 та № 0000284210/0 про сплату застосованих штрафних (фінансових) санкцій та в зазначеній частині рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 07.05.2007 року № 5850/10/25-019 та ДПА у м. Києві від 19.07.2007 року № 2595/10/25-114, прийняті за розглядом скарг (рішення від 16.05.2007 року № 0000204210/1 та № 0000284210/1). В свою чергу даним рішенням було залишено без розгляду скаргу УДППЗ «Укрпошта» на рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 16.05.2007 року № 00003342101/1 про сплату застосованих 142,46 тис. грн. штрафних (фінансових) санкцій, що являється предметом спору в нашому випадку, що повністю спростовує доводи апелянта.

           За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, судом першої інстанції правильно встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані на законі, а тому мають бути задоволені.

           Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з незначним порушенням норм матеріального і процесуального права, що в жодному разі не призвело до неправильного вирішення спору.

              Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

               За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

у х в а л  и  л  а :

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2008 року – залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий:  суддя:

            Судді: