Ухвала суду № 4348588, 07.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа№22-а-20556/08                                                                       ГоловуючийуІ-ійінстанції: Панченко Н. Д.                                                                                                     Суддя-доповідач: Зайцев М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

         07липня 2009рік                                                                                                   м. Київ   

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

          Головуючогосудді:            Зайцева М.П.

         суддів:                   Мамчура Я.С., Усенко В.Г.

          при секретарі:                     Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниціна постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" до Державної податкової інспекції у м.Вінниціпро визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, визнання протиправним та скасування рішення про залишення скарги без розгляду,  - 

ВСТАНОВИВ:

TOB«Барлінек Україна» (надалі - позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 та від 02.11.2007 року №0001362200/0, рішення від 06.12.2007 року №22443/10/25-09/50 про залишення первинної скарги без розгляду.

 Постановою  Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 рокуу справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" до Державної податкової інспекції у м.Вінниціпро визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, визнання протиправним та скасування рішення про залишення скарги без розгляду – позов задоволено повністю.

   Відповідачвважає вказану постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, такяк висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та на думку відповідача судом першої інстанції при прийнятті вказаної постанови були допущені порушення норм матеріалього та процесуального права.

            Апеляційний адміністративний суд м. Києва дослідивши матеріали апеляційної скаргита матеріали справи, встановив наступне:

       Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами №17/04/2007від17.04.2007року з фірмою«PINUS», №08/05/2007від08.05.2007року з фірмою АМКAGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»та№21/05/2007року від21.05.2007року з фірмою«KONSBUD-SPORT».

Результати перевірки оформлені актом від02.11.2007року№1963/2202/33088794. відповідно до даного акту відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від02.11.2007року№0001352200/0,яким застосував штрафну

(фінансову) санкцію в розмірі340грн., та від02.11.2007року№0001362200/0,яким нарахував пеню за рушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі52434грн.

В п.3.3 акту зазначено про порушення позивачем вимог ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютної ручки за експортований товар по зовнішньоекономічних контрактах№17/04/2007від 17.04.2007року з фірмою«PINUS», №08/05/2007від08.05.2007року з фірмою «АМК AGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»та№21/05/2007року від21.05.2007року з рмою«KONSBUD-SPORT».Згідно ст.4 цього Закону це тягне за собою нарахування пені в розмірі0,3відсотка від суми неотриманої виручки за кожен день прострочення. В додатку№2 до акту наведений детальний розрахунок пені.

В п.3.5 акту зазначено про порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами» та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" в частині неподання до ДПІ у м. Вінниці декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами.

Виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України проведена відповідачем на підставі п.5 ч.б ст.111Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Про це зазначено в направленні на перевірку№2415/22від18.10.2007року.

Вказана норма Закону надає податковому органу право на проведення позапланової виїзної перевірки у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був надісланий запит від 13.08.2007 року №14329/10/22 про надання інформації щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки валютної виручки по контракту №17/04/2007 від 17.04.2007 року.

Проте, виїзна позапланова документальна перевірка проведена з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами№17/04/2007від 7.04.2007року з фірмою«PINUS», №08/05/2007від08.05.2007року з фірмою «АМК GNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»та№21/05/2007року від21.05.2007року з ірмою«KONSBUD-SPORT».

Всупереч вимог4.2ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав доказів направлення позивачу письмових запитів про надання інформації щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки валютної виручки по контрактам №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою «АМКAGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.» та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою«KONSBUD-SPORT».

Враховуючи, що відповідно до вимог п.5 ч.б ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» цей письмовий запит є обов'язковим, позапланова виїзна документальна перевірка в частині дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою «АМК AGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою«KONSBUD-SPORT»проведена з перевищенням наданих відповідачу повноважень, без встановлених для цього законом підстав, з порушенням установленого законом порядку.

Також встановлено, що пеня за ненадходження валюти (розрахунок - додаток №2 до акту перевірки) нарахована в завищеному розмірі.

Так, в п.3.3 акту зазначено, що згідно актів звірки розрахунків міжTOB«Барлінек Україна» та фірмою «АМКAGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»станом на 01.10.2007 року уTOB  «Барлінек Україна»  рахувалась дебіторська  заборгованість  по контракту № 08/05/2007 від 08.05.2007 року в сумі 4379,50 євро, а по контракту №22/03/2007 від 22.03.2007 року - кредиторська заборгованість в сумі 11976,33 євро. Відповідно до додаткової угоди №1/1 від   11.10.2007   року   сторони   домовились   кредиторську   заборгованість   по контракту №22/03/2007 від 22.03.2007 року в сумі 4379,50 євро зарахувати в погашення дебіторської заборгованості по контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року.

Також в матеріалах справи наявна додаткова угода  №1/1 до контракту №22/03/2007 від 22.03.2007 року та додаткову угоду №1/4 до контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року, які були укладені 02.10.2007 року, а не 11.10.2007 року. Зазначене підтверджує довідка АКБ «Правекс-Банк» від 07.03.2008 року №44337/04, де вказано, що дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом №08/05/2007 від 08.05.2007 року та додатковою угодою № l/4від 02.10.2007 року, укладених з нерезидентом «АМКAGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»(Польща), погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зарахунок кредиторської заборгованості за контрактом №22/03/2007 від 22.03.2007 року та додатковою угодою №1/1 від 02.10.2007 року, укладених з нерезидентом «АМКAGNESZKA KAISERІMAREK KAISER S.C.»(Польща).

В розрахунку пені термін її нарахування по контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року заакінчився 11.10.2007 року, а тому відповідач безпідставно нарахував пеню за період з 03.10.2007 року по 11.10.2007 року.

Крім того встановлено, що відповідач необгрунтовано завищив розмір пені по контракту №17/04/2007 від 17.04.2007 року з фірмою«PINUS».

Так, відповідно до платіжного доручення міжнародної міжбанківської системиSWIFT ОUTPUTкошти в розмірі 9331,10 євро були отримані позивачем від фірми«PINUS»19.07.2007 року, про що свідчить печатка обслуговуючого АКБ «Правекс-Банк». Банк надав Позивачу виписку про це 24.07.2007 року. Проте, незважаючи на фактичне надходження валютних коштів 19.07.2007 року, відповідач нарахував пеню по 24.07.2007 року.

13.08.2007 року позивачу від зазначеної фірми надійшло 6273,84 євро, відповідач врахував пеню по 14.08.2007 року включно - по даті повідомлення АКБ «Правекс-Банк» про надходження коштів.

22.08.2007 року позивачу надійшли 15608,04 євро, про що свідчатьSWIFT OUTPUTта повідомлення АКБ «Правекс-Банк», проте пеня нарахована по 28.08.2007 року включно, а саме по даті виписки банку.

Таким чином, відповідач невірно визначив розмір пені, передбаченої ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Оскільки, в рішеннях відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 та від 02.11.2007 року №0001362200/0 не зазначено сум штрафних фінансових) санкцій по кожному контракту окремо, а також по кожному контракту в розрізі кожноївантажно-митної експортної декларації та кожного надходження валютних коштів від нерезидентів, суд першої інстанції  в даному випадку обгрунтовано не прийняв постанову про визнання протиправними і скасування окремих положень рішень відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 було прийняте відповідачем на підставі п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю».

Проте, згідно абз.9 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю» санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банкомУкраїни та за його визначенням-підпорядкованими йому установами. Відповідач що ст.ст.1, 4Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.22 Закону України «Про Національний банк України» не є установою, підпорядкованою Національному банку України, а тому не має повноважень застосовувати штрафні санкції згідно даного пункту Декрету.

Посилання відповідача на наявність у нього такого права відповідно до Указу Президента України від27.06.1999року№734/99«Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки згідно преамбули вказаного Указу сферою його дії є врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, а тому даний Указ регулює саме ці правовідносини, і його дія не поширюється на правовідносини, що є предметом розгляду даної справи.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників датків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів обов'язкових платежів, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та шрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру скарження дій органів стягнення.

  Таким чином, саме цей Закон визначає порядок застосування пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається зі змісту п.1.2 ст.1 та ч.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону, пеня за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є податковим обов'язанням платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, що не заперечується відповідачем.

Частина 2п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 містить вимогу платити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності-протягом тридцяти календарних днів від дня отриманняподаткового повідомлення про таке нарахування. В рішеннях відповідача є посилання на ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

   Згідно п.6.1 ст.6 цього Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті4цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Таким чином, згідно п.1.9 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ч.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 цього Закону дане податкове зобов'язання узгоджується шляхом направлення платнику податків податкового повідомлення.

Згідно ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В даному випадку суд першої інстанції правомірно застосуваваналогію закону, оскільки згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» особою, відповідальною за нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є податковий орган, а тому відповідно до п.п. «г»  п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума пені повинна бути визначена в податковому повідомленні.

Даним Законом передбачений єдиний принцип, за яким проводиться нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а саме шляхом направлення платнику податків податкового повідомлення, і саме цим принципом повинен був керуватися відповідач.

Таким чином, законом передбачено, що штрафні санкції, в тому числі пеня за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк мають міститься саме в податковому повідомленні.

Зазначеним спеціальним Законом не передбачено права відповідача приймати рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій).

Посилання відповідача на наявність у нього такого права відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від21.06.2001року№253,суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що зазначений Порядок в частині затвердження форми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.п.2 п.4 положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від13.07.2000року№886/2000,ДПА України видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування.

Шляхом видання зазначеного Порядку ДПА України затвердило форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є актом індивідуальної дії, якій не передбачений відповідним законом. Зазначений Порядок порушує єдиний принцип застосування штрафних санкцій, визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме визначення податкового зобов'язання контролюючим органом та штрафних санкцій за їх наявності шляхом направлення податкового повідомлення.

А тому відповідач прийняв рішення, які не передбачені законом, тобто перевищив надані у законом повноваження, що є підставою для визнання таких рішень відповідача типравними та їх скасування.

В ході судового засідання встановлено, що позивачем в порядку п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» була подана скарга про перегляд рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від02.11.2007року№0001352200/0та від02.11.2007року№0001362200/0.

Відповідач прийняв рішення від06.12.2007року№22443/10/25-09/50про залишення первинної скарги позивача без розгляду в зв'язку з пропуском 10-денного терміну, відведеного для подання скарги, пославшись при цьому на п.п.5.2.2п.5.2 ст.5 вказаного Закону та п.4 положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної даткової служби, затвердженого наказом ДПА України від11.12.1996року№29.

Відповідно до ч.5 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.

Вимоги п.4.6Положення, згідно якого суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення даткового законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затосування яких законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву), не можуть бути підставою для залишення скарги платника податків без розгляду в силу ч.2 ст.19 Конституції України.

Пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є штрафною санкцією, не пов'язаною зі сплатою податків, оскільки вона відсутня в переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній алюті» не є частиною податкового законодавства, а тому оскаржити її застосування платник податків має право на протязі тридцяти днів від дня отримання відповідного рішення контролюючого органу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на віповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень - відповідач суду не надав.

  Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на думку колегії суддів  апеляційного адміністративного суду м. Києва, висновки суду першої інстанції обгрунтовані та повністю відповідають обставинам справи.

          Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволння, а постанову суду – без змін, якщо дійде висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права . 

            На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

      Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекціїу м. Вінниці – залишити без задоволення.

  Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 рокуу справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці– залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений  13  липня2009 року. 

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з  14липня2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 Головуючий:                                                           Судді: