Постанова № 4348585, 24.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

       Справа: № 22-а-23380/08                                                                    Головуючий у 1-й інстанції – Євпак В.В.

Суддя-доповіда: Межевич М.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

         24 липня2009 року                                                                                             м. Київ     

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддівКоротких А.Ю. та Хрімлі О.Г., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника відповідача Мосійчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 травня 2008 року  у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -      

В С Т А Н О В И Л А:

У січні грудні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Житомирі від 18.07.2007р. за №0004221702/0 та від 14.08.2007 р. за  № 0004221702/1.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6 травня 2008 року  в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та пропуск строку застосування штрафних санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню  з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Житомирі від 18.07.2007р. за №0004221702/0 та від 14.08.2007 р. за  № 0004221702/1 не підлягають задоволенню, оскільки виявлені відповідачем порушення мали місце з боку позивача.

З таким висновком суду не можна погодитися.

Під час розгляду справи встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2004 року по 31 березня 2007 року, про що складено акт від 3 липня 2007 року за №3934/00222172/13-1/0110.

Перевіряючими виявлено порушення позивачем п.п. 4.2.9. ст.4 Закону України «Про порядок доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що стало підставою для донарахування позивачу 1597 грн. 70 коп. та 462 гр. 16 коп. податку з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення рішення від 18.07.2007 року №0004221702/0 про визначення розміру податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6179, 58 грн. у тому числі: 2059,86 грн. за основним платежем та 4119,72 грн. – штрафні санкції.

За апеляційним оскарженням податкове повідомлення-рішення від 18.07.2007 року №0004221702/0 залишене без змін, що відображено в податковому повідомленні-рішенні від 14.08.2007 року.

 Статтею  5 п.5.4.8 Закону України N 639/97-ВР від 18.11.97  «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

На підтвердження придбання окремим працівникам ВАТ «Верстатуніверсалмаш» проїзних квитків для проїзду в міському транспорті, позивачем надано на вимогу суду, наказ від 28.12.2006 року №70, згідно якого позивач придбав протягом 2007 року проїзні квитки на всі види міського транспорту в кількості 15 штук; накладні: №141 від 29.11.2004р., №27.10.2007 р.№98; квитанції прибуткового касового ордеру №32 та №40, касовий звіт від 20.11.2004р.; платіжну відомість за листопад 2004 р.

Приписами ст. 121 Кодексу законів про працю передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсації у зв’язку з службовими відрядженнями. При направленні у відрядження їм виплачують: добові за час перебування у відрядженні; вартість проїзду до місця призначення і назад; витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що безоплатне надання позивачем своїм працівникам проїзних квитків або відшкодування вартості проїзду в міському пасажирському транспорті під час виконання працівниками службових обов’язків, які вимагають переміщення від одного об’єкта до іншого, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Доводи апеляційної скарги про пропуск строку застосування штрафних санкцій при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 239 Господарського кодексу України, що однією з адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується з господарюючого суб’єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі п.15.1.1. ст. 15 Закону України «Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  № №2181-III від 21.12.00 р.(зі змінами та доповненнями)  податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, колегія суддів з врахуванням наведених норм, дійшла висновку, що на спірні правовідносини строки визначені ст. 250 ГК України не розповсюджуються, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Вимоги апеляційної скарги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2007р. за №0004221 не підлягають задоволенню, оскільки не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції при винесенні постанови від 06.05.2008 року порушені норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» задовольнитичастково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 травня 2008 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги:

визнати недійсними та скасувати податкові повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18.07.2007р. за №0004221702/0 та від 14.08.2007 р. за                              № 0004221702/1

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                                     М.В. Межевич

Суддя                                                                                                           А.Ю. Коротких

Суддя                                                                                                           О.Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 29 липня  2009 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

       Справа: № 22-а-23380/08                                                                    Головуючий у 1-й інстанції – Євпак В.В.

Суддя-доповіда: Межевич М.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

         24 липня2009 року                                                                                             м. Київ     

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддівКоротких А.Ю. та Хрімлі О.Г., при секретарі Кравченко Т.М., за участю представника відповідача Мосійчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 травня 2008 року  у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Верстатуніверсалмаш» задовольнитичастково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 травня 2008 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги:

визнати недійсними та скасувати податкові повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18.07.2007р. за №0004221702/0 та від 14.08.2007 р. за                              № 0004221702/1

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                                     М.В. Межевич

Суддя                                                                                                           А.Ю. Коротких

Суддя                                                                                                           О.Г. Хрімлі