Ухвала суду № 4348553, 28.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-25624/09                                                   Головуючий у І інстанції – Добрянська Я.І.,                                                                                                                                       Суддя-доповідач – Костюк Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            28 липня 2009 року                                                                  м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Костюк Л.О. ,

                              суддів                         Горяйнова А.М., Швед Е.Ю.,

                              при секретарі             Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2008 року у справі за позовом ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,  -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою у якій просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000472307/0 від 19.02.2007р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.05.2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була здійснена перевірка ЗАТ «Райз-Максимко» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.01.2007 року по 19.02.2007 року.

В ході перевірки виявлено, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.1., п.5.3.. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 12.12.2000р. Відповідно до вимог якого, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації.

За результатами перевірки було складено Акт № 118/1-23-01-30382533 від 13.03.2006 року.

На виконання рішення та з метою запобігання накладення арешту на майно, позивачем було сплачено кошти за податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2006 року № 0000252301/0 на суму податкового зобов'язання за основним платежем - податку на додану вартість - у розмірі 642771,00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 321386,00 грн., загалом 964157,00 грн.

Також, за наслідками документальної невиїзної перевірки відповідачем було складено Акт № 91/1-23-07-30382533 від 19.02.2007р. та видано повідомлення-рішення №0000482307/0 від 19.02.2007р., відповідно до якого відповідачем встановлено затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 26236,97 грн.

Повідомлення-рішення №0000482307/0 від 19.02.2007р було оскаржене позивачем до Господарського суду м. Києва. Постановою Господарського суму м. Києва від 02.10.2006р. №28/184-А позовні вимоги були задоволені. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року апеляційну скаргу було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2007р. у справі №28/184-А постанова господарського суду від 02.10.2006р у справі №28/184-А - залишена в силі, а постанова апеляційного суду м. Києва від 02.10.2006р., винесена за апеляційною скаргою ДПІ в Голосіївському районі м. Києва у цій справі – скасована.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, які встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до п.п. 3.1.3 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Ставки податку на додану вартість встановлені ст.6 вказаного вище закону.

Так пункт 6.1 ст. 6 передбачає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій, зокрема з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Вантажно-митні декларації (далі ВМД), надані позивачем в якості підтвердження вивезення (експорт) товару, мають особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, країну призначення, найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, тощо.

Згідно до п.2.1 Порядку заповнення граф вантажної митної декларації, відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого Наказом державної митної служби України № 380 від 30.06.98 року (в редакції яка діяла на момент оформлення ВМД та здійснення експортних операцій), у графі 8 «Одержувач/Імпортер» зазначаються відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту).

Якщо умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено доставку товару на адресу нерезидента, що не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то в графі наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) і вчиняється запис «Див. на звороті», а відомості про безпосереднього одержувача товару зазначаються на зворотному боці вантажної митної декларації.

У графі 8 всіх поданих ВМД, отримувачем товару було названо ТОВ «Делсис» та вчинено запис «Див.на звороті». Однак, зважаючи на те, що фактичними вантажоотримувачами за договором №35 та №36 були інші особи, інформація про них була розміщена на зворотному боці вантажної декларації.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» від 01.03.2003р. №243 на оригіналі п’ятого основного аркуша ВМД форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, зазначеним митним органом, за зверненням платника податку вчинюється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Судом першої інстанції встановлено наявність на зворотному боці всіх поданих декларацій напису про вивезення товарів за межі митного кордону України, які скріплені підписом посадової особи митниці та гербовою печаткою.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність застосування платником податків нульової ставки з податку на додану вартість від того чи дотримується податкового законодавства іншої держави нерезидент при отриманні та розмитненні відповідного товару, якщо резидентом при здійсненні зазначених операцій в повному обсязі дотримані норми діючого українського законодавства.

Відповідно до п 1.5 ч.І. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Колегія суддів прийшла до висновку, що у позивача не виникало податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, тому визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000252301/0 від 20.03.2006р., тобто всі подальші перевірки і рішення податкового органу, для яких спірне повідомлення-рішення стало основою повинні бути скасовані. Оскільки нарахувати штрафні санкції на неіснуюче основне зобов'язання неможливо.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суду міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 4 серпня  2009 року.

  Головуючий суддя                                                            Л. Костюк

  Судді:                                                                                 А. Горяйнов 

                                                                                              Е. Швед