Ухвала суду № 4348520, 16.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем україни16.07.2009 р.Справа №6/106(2а-12293/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Бараненко І.В.

Данилової М.В.

при секретарі: Гладишко О.М.

за участю:

представника позивача -

представника відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень в частині,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мольва Метал Пак» звернулися в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом в якому просять визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0000922210/1 від 20.09.2004 р. та № 0000922210/2 від 30.11.2004 р. в частині донарахування пені в сфері ЗЕД в розмірі 1 375 473,05 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 1 088,00 грн., встановити відсутність дебіторської заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» за контрактами від 12.04.2002 р. № 001/04-UG та від 25.06.2003 р. № 002 М-СМВ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. позов задоволено:

визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.09.2004 р. №0000922210/1 та від 30.11.2004 р. № 0000922210/2 в частині донарахування пені у сфері ЗЕД в розмірі 1 375 473,05 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 088,00 грн.

встановлено відсутність дебіторської заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мольва Метал Пак» за контрактами від 12.04.2002 р. № 001/04-UG та від 25.06.2003 р. № 002 М-СМВ.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Соломянському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. без змін.

Стаття 198. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 202. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення

1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва були проведені комплексні планові документальні перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Мольва Метал Пак» за період з 07.06.2001 р. по 01.01.2004 р. та по розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами «CarnaudMetalbox-Goran» Sp.z.o (Польща), «Fabricade concerve din Calarasi» (Молдова), «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина), «ФМА» АД Търговище (Болгарія) за той же період. За результатами перевірок були складені акти перевірки від 14.07.2004 р. № 141/23-211/31456691, від 10.09.2004 р. № 197/23-06/31456691 та прийняте податкове повідомлення рішення від 16.07.2004 р. № 0000922210/0 на загальну суму 1 380 656,39 грн., з яких 1 379 568,39 грн. основного платежу та 1 088,00 грн. штрафних санкцій за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями), ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 (із змінами та доповненнями).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду скарг Товариства ДПІ у Соломянському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, вказані скарги позивача були залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін. За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2004 р. № 0000922210/1 та від 30.11.2004 р. №0000922210/2.

ТОВ «Мольва Метал Пак» погоджується з донарахуванням пені в сфері ЗЕД за порушення термінів проведення розрахунків по експортному договору від 11.02.2003 р. №03.02.11-003 UM на загальну суму 994,48 грн.

Однак, позивач не погоджується з відповідачем в частині донарахування пені в сфері ЗЕД в розмірі 1 375 473,05 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 1 088,00 грн., вказує на те, що всі необхідні документи (контракти, додаткові угоди, акти приймання передачі, ВМД), які підтверджують виконання господарських операцій, були надані відповідачу в повному обсязі. Товариство вказує на те, що ним не допущено порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, а тому у відповідача відсутні підстави для нарахування зобовязання.

Відповідач же вказує на те, що єдиним документом, який підтверджує здійснення експорту чи імпорту, є вантажна митна декларація.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Мольва Метал Пак» (покупець) та Компанією «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина) (продавець) був укладений контракт від 12.04.2002 р. № 001/04-UG та додаткові угоди до нього: від 18.12.2002 р. № 1, від 18.02.2002 р. № 2, від 10.03.2003 р. № 4 та від 23.09.2003 р. б/н на імпорт товару. Предметом вказаного контракту є поставка жерсті листової не лакованої і/або лакованої з літографією. Загальна вартість контракту складає 4 500 000,00 Євро. Поставка товару здійснюється на умовах РСА м. Андернах.

Згідно додаткової угоди №1 від 18.12.2002 р. до контракту, валюта платежу може бути дол. США або Євро.

Згідно додаткової угоди №4 від 23.09.2003 р. до контракту, на прохання Покупця, Продавець може здійснити доставку товару своїм транспортом. В цьому випадку Покупець оплачує Продавцю понесені витрати на транспортні послуги, згідно виставленого Продавцем інвойсу.

В рамках контракту № 001/04-UG ТОВ «Мольва Метал Пак» купувало товар для власних потреб та для виконання своїх зобовязань по договору комісії № 0313Е від 04.05.2002 р. При цьому, здійснювати поставку товарів на виконання умов договору комісії №0313Е на територію Болгарії повинна компанія «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина).

ТОВ «Мольва Метал Пак» від компанії «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина) отримало жерсть на суму 380 131, 00 євро (для власних потреб). Позивач здійснив оплату на користь компанії «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина) у розмірі еквівалентному 705 147,23 євро (за жерсть для власних потреб та для виконання своїх зобовязань по договору комісії).

На виконання своїх зобовязань як Комітента за договором комісії № 0313Е, «ФМА» АД Търговище перерахувала кошти на користь ТОВ «Мольва Метал Пак» для придбання останнім жерсті у розмірі 230 315,08 Євро.

Документом, що засвідчує передачу товару від Комісіонера до Комітента є АКТ прийняття-передачі жерсті на суму 469 773,60 Євро від 30.09.2002 р. Зазначені умови передбачені п. 4 за договором комісії № 0313Е, згідно якого право власності на товар з моменту його придбання та завантаження на транспортний засіб згідно умов FCA (м. Андернах, ФРН) належить Комітенту.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

В даному випадку переміщення товарів через митний кордон України не було. Ця обставина цілком відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України...

Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним субєктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України».

Згідно зі статтею 1 цього Закону, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з п. 4 договору комісії № 0313Е, право власності на товар з моменту його придбання та завантаження на транспортний засіб згідно умов РСА (м. Андернах, Німеччина) належить Комітенту. Підтвердженням факту передачі права власності на товар є акт приймання-передачі.

Згідно з пп. 3.3 п. 3 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631 (далі Інструкція №136), уповноважений банк знімає імпортну (експортну) операцію резидента з контролю після предявлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом (резидентом) продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом (нерезидентом).

В п. 1.1 Інструкції № 136 під терміном «поставка»розуміється поставка товару відповідно до умов імпортного договору.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 року № 567/94, при укладенні резидентами договорів застосовуються правила ІНКОТЕРМС, підготовлені Міжнародною торговою палатою, а під терміном «здійснення поставки» розуміється дата виконання нерезидентом (резидентом) усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього договором, тому поставку може бути здійснено як із ввезенням товару, так і без нього.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мольва Метал Пак» отримали у «ФМА» АД Търговище (Болгарія) (Комітент) митні декларації, що підтверджують факт перетину кордону Болгарії товару :

ВМД №№: 4-1564/30052002 від 12.06.2002 р.;

4-1874/25062002 від 25.06.2002 р.;

4-1912/270602 від 27.06.2002 р.;

4-2064/0907200 від 09.07.2002 р.;

4-1973/02072002 від 02.07.2002 р.;

4-2090/11072002 від 11.07.2002 р.;

4-2144/16072002 від 16.07.2002 р.;

4-2387/01082002 від 01.08.2002 р.;

4-2525/12082002 від 18.08.2002 р.

4-2564/1370912 від 23.08.2002 р. ;

4-2724/29082002 від 29.08.2002 р. , які були надані відповідачу.

У зазначених ВМД вказана інформація про номери наданих інвойсів, вагонів, вартість товару, яка співпадає з інформацією наявною в акті приймання-передачі жерсті від 04.05.2002 р. згідно договору комісії № 0313Е. До кожної ВМД прикладені інвойси, в яких чітко зазначено - постачальник Компанія «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина) згідно контракту №001 /04-UG від 12.04.2002 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «Мольва Метал Пак» дебіторської та кредиторської заборгованості за вказаними контрактами, оскільки товар, який оплатило ТОВ «Мольва Метал Пак» компанії «RASSELSTEIN HOESCH GmbH» (Німеччина) по контракту № 001/04-UG від 12.04.2002 р., поставило компанії «ФМА» АД Търговище (Болгарія) по договору комісії №0313Е від 04.05.2002 р. є саме тим товаром, який заявлено у наданих ВМД.

Статтею 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність нарахування пені по вищевказаному контракту у сумі 1 353 131,13 грн., оскільки поставка та оплата товару відбулась в строки, встановлені вказаними контрактами.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Мольва Метал Пак» (Покупець) та «CarnaudMetalbox-Goran» Sp.z.o (Польща) (Продавець) був укладений договір від 25.06.2003 р. № 002 М-СМВ на імпорт товару. Вантажоотримувачем по даному договору є «Fabricade concerve din Calarasi» (Молдова), за умовами договору від 22.05.2003 р. № 22/05/03/097 укладеному між ТОВ «Мольва Метал Пак» (Продавець) та «Fabrica de concerve din Calarasi» (Молдова) (Покупець).

Згідно п.2 договору № 002М-СМВ, доставка товару Вантажоотримувачу здійснюється Покупцем, який укладає договір перевезення від свого імені та самостійно визначає умови перевезення товару в пункт призначення.

Відповідно п.4 договору № 002М-СМВ від 25.06.2003р., оплату за товар Покупець здійснює в дол. США шляхом банківського переказу на поточний рахунок Продавця.

ТОВ «Мольва Метал Пак» по договору № 002 М-СМВ здійснило оплату на користь компанії «CarnaudMetalbox-Goran» Sp.z.o (Польща) на загальну суму 36 248,80 дол. США, згідно виписок банку: від 06.08.2003 р. - 23 337,30 дол. США (124 429,82 грн.); від 11.09.2003р. - 12 400,00 дол. США (66 110,60 грн.); від 11.12.2003р. - 511,50 дол. США (2 727,27 грн.).

ТОВ «Мольва Метал Пак» надало ВМД № 00227 від 04.07.2003 р. на суму 27354 дол. США (код валюти 840); ВМД №00039 від 19.07.2003р., на суму 15 119 дол. США (код валюти 840), які свідчать про поставку товарів «CarnaudMetalbox-Goran» Sp.z.o (Польща) на загальну суму 42 473,00 доларів США на територію Молдови на виконання умов договору від 22.05.2003 р. №22/05/03/097.

Вартість товару, заявлена у ВМД, вказана в доларах США (поз. 22) код валюти 840. Поруч в поз. 23 вказано курс долара до молдавської леї. Відповідач дійшов до помилкового висновку про те, що сума зазначена в леях, а тому, співробітник відповідача перевів її ще раз в долари США, попередньо поділивши на 14,1241. Таким чином, отриманий результат свідчив, що компанією «CarnaudMetalbox-Goran» Sp.z.o (Польща) на територію Молдови поставлено товару на суму лише 3 045,04 дол. США що не відповідає дійсності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність нарахування пені по вищевказаному контракту у сумі 22341,92 грн., оскільки згідно з актами до договору від 25.06.2003 р. № 002 М-СМВ товар передано компанії «Fabricade concerve din Calarasi» (Молдова), на загальну суму 36 316,50 дол. США (193 651,84 грн.): б/н від 01.07.2003 р. на суму 23 405,00 дол. США (124 814,18 грн.); б/н від 15.09.2003 р. на суму 12911,50 дол. США (68 837,66 грн.).

В Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) визначається як купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами, а експорт (експорт товарів) - як продаж товарів українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним субєктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

На виконання вищевказаних контрактів позивач здійснював операцію імпорту без ввезення товарів на територію України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені Законами України, не залежно від форм власності та інших ознак.

До Договорів (контрактів) субєктів зовнішньоекономічної діяльності застосовується право України та/або закон місця укладення договору (контракту).

Субєкти зовнішньо економічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені Законами України, якщо він не відповідає вимогам Законів України або міжнародних договорів України, договір може бути визнано недійсним у судовому порядку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своїм змістом зазначені господарські операції не суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Посилання відповідача на відсутність у позивача вантажних митних декларацій, як на єдиний доказ виконання контрактів, є безпідставним, оскільки поставка товару відбувалась за межами митної території України.

Оскільки, при імпорті товарів без ввезення їх на територію України вантажні митні декларації митними органами України не оформляються, документами, що підтверджують факт імпорту, є акти прийому-передачі товарів, які свідчать про перехід права власності н товар. Моментом імпорту, у цьому випадку, слід вважати дату оформлення цих актів.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент виконання вищезазначених господарських операцій, передбачалось, що право власності виникає з моменту передачі товару, якщо інше не передбачено законом або договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновку податкового органу про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за контрактом №001/04-110 від 12.04.2002 р., контрактом № 002 М-СМВ від 25.06.2003р. та нарахування пені відповідно до ст. 4 цього Закону за вказаними контрактами є неправомірним.

Крім того, згідно довідкою № 5645 від 08.12.2004 р. АКБ «ТАС-Комерцбанк» (копія в матеріалах справи), підтверджується відсутність дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами зазначеними вище.

Згідно ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р., валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 16 за порушення ст. 9 вищевказаного Декрету, оскільки у позивача відсутні валютні цінності за межами України і прострочена дебіторська заборгованість по контрактах № 001/04-110 від 12.04.2002 р., № 002 М-СМВ від 25.06.2003 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2009 р. - залишити без змін.

Провадження у справі закрити.

Оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд­ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс­ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 17.07.09 р.

Головуючий суддя Судді:

Головуючий в першій інстанції Добрянська Я.І.Справа в першій інстанції № 6/106