Ухвала суду № 4348512, 28.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2009 року                                                                                     місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Бараненка І.І.,

суддів:                          Бистрик Г.М.,

                                                                              Данилової М.В.,

при секретарі судового засідання – Григоренко Т.І.,

за участю: представника позивача – Попова А.С., представників відповідача – Кириленка М.Є., Кучер К.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 квітня 2008 року в адміністративній справі №22-а-21169/08 (6/89) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офір ЛТД» (Надалі – Позивач) до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі міста Києва (надалі – Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У січні 2008 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, у якій, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», інші норми права, просив, з урахуванням подальших змін до позовних вимог, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення:

- №0001712388/025986 від 01.06.2007р.;

- №0001712388/1/35086 від 08.08.2007р.;

- №0003732388/1/35085 від 08.08.2007р.;

- №0003732388/1/51849 від 17.10.2007р.;

- № 0001712388/2/52163 від 22.10.2007р.;

- № 0001712388/3/302 від 09.01.2007р.;

- №0003732388/2/674 від 11.01.2007р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 квітня 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 квітня 2008 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників Відповідача в підтримку вимог апеляційної скарги, заперечення представника Позивача та, перевіривши доводи апеляції і заперечень на неї наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами невиїзної документальної перевірки з питань правових відносин з Приватним підприємством «Фінас» та Приватним підприємством «Міжгалузева спілка «Нова», Відповідачем складено акт перевірки №7/23-70/21450307 від 23.05.2007р. (надалі – Акт), у якому відображені порушення Позивачем  п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» – заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в розмірі               901526,56 грн.

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001712388/025986 від 01.06.07р., яким нараховане податкове зобов’язання в сумі 1291595,06 грн., в тому числі 901526,56 грн. податку на додану вартість і 390068,50 грн. фінансових (штрафних) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення, скарги Позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу – без змін та винесені податкові повідомлення-рішення: №0001712388/1/35086 від 08.08.2007р.; №0003732388/1/35085 від 08.08.2007р.; №0003732388/1/51849 від 17.10.2007р.; №0001712388/2/52163 від 22.10.2007р.; №0001712388/3/302 від 09.01.2007р.; № 0003732388/2/674 від 11.01.2007р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесених Відповідачем податкових повідомлень-рішень, яким донараховано Позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість і штрафні санкції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем 01.10.2006р. укладено договір поставки з Приватним підприємством «Фінас». На підставі отриманих від останнього податкових накладних, Позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2006 року – березень 2007 року податок на додану вартість в сумі                 682834,99 грн. 01.11.2006р. Позивачем укладено договір поставки з Приватним підприємством «Міжгалузева спілка підприємств «Нова», за результатами виконання якого на підставі отриманих від останнього податкових накладних, Позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2006 року – грудень 2006 року суму 4754,50 грн., податок на додану вартість в сумі 218691,57 грн.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні, що були виписані Приватним підприємством «Фінас» та Приватним підприємством «Міжгалузева спілка «Нова» на адресу Позивача складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, а тому відповідають вимогам п.1.3 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, за змістом вказаних вище норм Закону «Про податок на додану вартість», єдиною підставою не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

На момент проведення перевірки Позивач мав усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, а тому висновки податкового органу, що містяться в Акті перевірки, а саме про відсутність у позивача права на податковий кредит на підставі виписаних Приватним підприємством «Фінас» та Приватним підприємством «Міжгалузева спілка підприємств «Нова» податкових накладних, є помилковими.

Посилання апелянта на несплату податку на додану вартість продавцями (Приватним підприємством «Фінас» та Приватним підприємством «Міжгалузева спілка підприємств «Нова»), як на підставу необґрунтованого віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, не приймається судовою колегією до уваги з огляду на те, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції та сплатою продавцю вартості товару з ПДВ не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що Позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими, виданими Приватним підприємством «Фінас» та Приватним підприємством «Міжгалузева спілка «Нова», дійшов вірного висновку про неправомірне зменшення податкового кредиту на суму 901526,56 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 квітня 2008 року в адміністративній справі №2-а-110/08 (6/89) – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі.

Головуючий                              ___           І.Бараненко

Судді:                                            ___                Г.Бистрик

___            М.Данилова

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 31 ЛИПНЯ 2009 РОКУ