Ухвала суду № 4348483, 28.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2009 року                                                                                      місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Бараненка І.І.,

суддів:                          Бистрик Г.М.,

                                                                              Данилової М.В.,

при секретарі судового засідання – Григоренко Т.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2008 року в адміністративній справі №2-а-6523/07 (7/75) за позовом Приватного підприємства «Дінакор» (надалі – Позивач) до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (надалі – Відповідач) про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень і вчинення дій,

в с т а н о в и в :

У грудні 2007 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», інших норм права, просив, з урахуванням подальших уточнень до позовних вимог: визнати дії незаконними; скасувати податкові повідомлення-рішення: №126580051977137 від 20.10.2005; №126580060569293 від 21.12.2005р.; №126580066208740 від 23.03.2005р., №126580070476134 від 22.05.2006р.; №126580087817720 від 23.11.2006р.; №126580090896560 від 22.12.2006р.; №126580090896363 від 22.12.2006р.; №126580081320081 від 21.09.2006р.; №126580085143513 від 27.10.2006р.; №126580091996149 від 19.01.2007р.; №126580092983231 від 22.05.2007р.; №126580093985421 від 19.07.2007р.; №126580093985448 від 19.07.2007р.; №126580093985308 від 19.07.2007р.; №126580095889210 від 05.11.2007р.; скасувати податкову заставу, накладену на все рухоме та нерухоме майно Приватного підприємства «Дінакор»; зобов'язати зарахувати 110096,00 грн., сплачених позивачем до державного бюджету України протягом 2005-2007р.р. в рахунок погашення відповідних податків і зборів; зобов’язати повідомити Державне підприємство «Інформаційний центр» про зміст прийнятого рішення та припинення публічного обтяження рухомого та нерухомого майна Приватного підприємства «Дінакор».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2008 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано дії Відповідача по зарахуванню коштів, сплачених Позивачем до державного бюджету України протягом 2005-2007р.р. в рахунок погашення податкового боргу та накладенню податкової застави на все рухоме і нерухоме майно Приватного підприємства «Дінакор» незаконними; скасовано повідомлення-рішення №126580051977137 від 20.10.2005р., №126580060569293 від 21.12.2005р., № 126580066208740 від 23.03.2005р., №126580070476134 від 22.05.2006р., №126580087817720 від 23.11.2006р., №126580090896560 від 22.12.2006р., №126580090896363 від 22.12.2006р., №126580081320081 від 21.09.2006р., №126580085143513 від 27.10.2006р., №126580091996149 від 19.01.2007р., №126580092983231 від 22.05.2007р., №126580093985421 від 19.07.2007р., №126580093985448 від 19.07.2007р., №126580093985308 від 19.07.2007р., №126580095889210 від 05.11.2007р.; зобов’язано Відповідача зарахувати 110096,00 грн., сплачених Позивачем до Державного бюджету України протягом 2005-2007 років в рахунок погашення відповідних податків і зборів та повідомити Державне підприємство «Інформаційний центр» про зміст прийнятого рішення та припинення публічного обтяження рухомого та нерухомого майна Приватного підприємства «Дінакор».

В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення учасників судового процесу та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.12.2002р. по 03.01.2003р. Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «Дінакор» (код ЄДРПОУ 23735595) за період з 01.04.1999р. по 01.02.2003р., за результатами якої складено акт №86/23-0211/23735595 від 27.06.2003 (надалі - Акт).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.11.2003р. №0001912302/0 та №0001902302/0.

Відповідно до п.п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 та п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001р. №82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001 за № 238/5429) позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001912302/3 від 27.02.2004р., яким встановлено порушення позивачем п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.8.2.2 п. 8.2, п.п.8.7.1 п. 8.7, п.п.8.8.1 п.п.8.8 ст. 8, п.п.22.3 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п.п.17.1.3, п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 710460,00 гри.; №0001902302/2 від 25.11.2003р., яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно п.п.17.1.3 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103350,95 грн. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001912302/0 від 25.11.2003р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2004 порушено провадження у справі №28/182. 29.04.2004р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову по справі № 28/182, відповідно до якої просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001912302/3 від 27.02.2004р.

Податкове повідомлення-рішення № 0001902302/2 від 25.11.2003р., також було оскаржене позивачем в судовому порядку і ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2004 порушено провадження у справі № 28/150.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2004р. провадження у справі №28/150 зупинено до розгляду Господарським судом м. Києва по суті справи №28/182.

Постановою Господарського суду міста Києва 21.05.2007р. у справі №28/182 позов ПП «Дінакор» задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДШ у Солом'янському районі міста Києва від 27.02.2004р. №0001912301/3 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 347030,00 грн. основного платежу та 346411,00 грн. фінансових санкцій.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва, ДПІ у Солом’янському районі міста Києва подала апеляційну скаргу. Тобто постанова Господарського суду міста Києва від 21.05.2007р. у справі №28/182 тоді не набрала законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги.

На день розгляду спору в суді першої інстанції справа №28/182 до розгляду в апеляційній інстанції не була призначена.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п.4.2, 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п.5.2.2 цього пункту.

Підпункт 5.2.2 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону визначає порядок та процедуру здійснення апеляційного оскарження рішення податкового органу.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Разом з тим, Відповідачем не було взято до уваги застереження, встановлені п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, а саме: при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з урахуванням  строків давності, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що п.п.5.2.4, 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків, оскільки відповідно до    п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 вказаного Закону у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість   прийняти   рішення   на   користь   як   платника   податків,   так   і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, визначені оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями №0001902302/2 від 25.11.2003р., №0001912302/3 від 27.02.2004р., є неузгодженими.

Згідно з п.1.4 ст.1 вказаного Закону пеня це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п.п.16.1.1 п.16.1 ст. 16 даного Закону).

У відповідності до абз.2 п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідач згідно абз.2 п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 зазначеного Закону направлено позивачу оскаржувані повідомлення-рішення.

Але суд врахував те, що обов’язковою умовою для нарахування пені на підставі п.п.16.1.1 п.16.1 ст.16 вищевказаного Закону є факт наявності у платника податків податкового зобов’язання та несплата такого зобов'язання у встановлені законодавством терміни. Однак, розмір узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зазначений в акті перевірки №86/23-0211/23735595, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем не доведений.

За наведених обставин застосування відносно Позивача пені, нарахованої на суму погашеного податкового боргу, судова колегія вважає безпідставним.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава це спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. В силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.

За правилами абз.4 п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 вказаного Закону, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

У зв'язку з несплатою позивачем визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань ДПІ у Солом’янському районі міста Києва 05.04.2004р. зареєстровано податкову заставу за №2542-2878 на все рухоме та нерухоме майно Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що на момент реєстрації податкової застави в провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи          №28/150 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення              №0001902302/2 від 25.11.2003р. та №28/182 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001912302/3 від 27.02.2004р., визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання до вирішення справи по суті є неузгодженими, а відтак дії відповідача по реалізації податкової застави на все рухоме та нерухоме майно позивача є незаконними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

За змістом вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова застава застосовується в разі непогашення платником податків узгодженого податкового зобов'язання. Додаткового рішення відповідача для цього не потрібно та воно й не виносилось. Оскільки позивач оскаржує визначене податковим органом податкове зобов’язання, останнє є неузгодженим, а відтак підстави для виникнення податкової застави відсутні. У зв’язку з цим вимога про скасування податкової застави є безпідставною з огляду на те, що в силу закону підстав для виникнення останньої не було; тобто вона фактично не існує.

У відповідності до п.п.3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276 з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Як вбачається з наданих до справи витягів з особового рахунку позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток, нарахована відповідачем сума пені по податку на додану вартість, податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень №0001902302/2 від 25.11.2003р., №0001912302/3 від 27.02.2004р. погашена шляхом зарахування сплаченого позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток за наступні податкові періоди.

Враховуючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими, податкового боргу у зв'язку з несплатою визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями зобов’язань у позивача не існує, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача про списання в рахунок погашення цих зобов’язань сплаченого позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток за наступні податкові періоди є незаконними.

У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2008 року в адміністративній справі №2-а-6523/07 (7/75) – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий                              ___           І.Бараненко

Судді:                                            ___                Г.Бистрик

___            М.Данилова

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 30 ЛИПНЯ 2009 РОКУ