Ухвала суду № 43476711, 02.04.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/369/2015(м)

265/5766/14-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Мельник І.Г.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Супрун М.Ю., Осипчук О.В.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням уточнень, посилався на те, що 03 липня 2007 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №7. Відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 250 000 грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю 16,7% річних, за простроченою заборгованістю 21,7% річних, з кінцевим строком повернення 02 липня 2020 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, ЗАТ «Донгорбанк» 03 липня 2007 року уклав два договори поруки №7/2 з ОСОБА_4 та №7/3 з ОСОБА_5

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 549, 1048,1054 ЦК України та п.3.3.5, п.3.4.2, п.5.1. Кредитного договору, просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість, яка утворилась поза межами строку визначеного рішенням суду від 17 травня 2011 року, за період з 26 січня 2011 року по 09 липня 2014 року в розмірі 137 961 грн. 98 коп., що складається з 112 654 грн. 51 коп. заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом; 13 039 грн. 42 коп. - пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором; 12 268 грн. 05 коп. - приросту до суми прострочених зобов'язань за кредитним договором, враховуючи індекс інфляції.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2015 року у задоволені позовних вимог ПАТ «ПУМБ» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вказує, що ухвалення судом рішення про дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків не звільняє позичальника від сплати відсотків за користування кредитними коштами, наданими банком, у разі якщо рішення суду фактично не виконано. Посилання суду на судову практику Вищого спеціалізованого суду є недоцільним, оскільки йдеться про неможливість нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії кредитного договору, проте у даному випадку строк дії кредитного договору сторонами був визначений до 02 липня 2020 року. Наявність ухвали суду про розстрочення виконання та встановлення порядку виконання рішення суду не свідчить про відсутність у відповідачів прострочення виконання, а отже, є підстави для стягнення з відповідачів сум, передбачених ст.625 ЦК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надали відповідні заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача Дяконової К.І., заперечення представника відповідачів ОСОБА_7, дослідивши матеріали і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ПУМБ» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2007 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №7. Відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 250 000 грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю 16,7% річних, за простроченою заборгованістю 21,7% річних та строком повернення кредиту згідно графіку, наведеному у додатку №1 до Кредитного договору, з кінцевим строком повернення 02 липня 2020 року.

В той же день 03 липня 2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, ЗАТ «Донгорбанк» було укладено два окремі договори поруки №7/2 з ОСОБА_4 та №7/3 з ОСОБА_5

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 17 травня 2011 року на користь ПАТ «Донгорбанк» з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була стягнута солідарно сума заборгованості за кредитом в розмірі 215 910 грн. 85 коп., яка складалась: із суми заборгованості за кредитом - 184 294 грн. 63 коп., заборгованості за відсотками - 2241 грн. 48 коп., простроченої заборгованості за кредитом - 9038 грн. 13 коп., простроченої заборгованості за відсотками 19 095 грн. 84 коп., пені за прострочення сплати відсотків - 1240 грн. 77 коп.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 24 вересня 2013 року було вирішено питання про розстрочку та зміну порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 17 травня 2011 року, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні щомісячно сплачувати в рахунок сплати заборгованості за Кредитним договором на користь банку грошові кошти у розмірі 5000 грн. строком до липня 2016 року.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що пред'явивши вимогу до відповідачів про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, а подальше ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, позбавляє позивача підстав для нарахування відсотків та пені за кредитним договором, оскільки нарахування цих сум поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючи правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_3 (а відтак і поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5.) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними відсотками до 02 липня 2020 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Тобто, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене законом та п.3.1.4 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, звернувшись у лютому 2011 року до відповідачів з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, який рішенням суду від 17 травня 2011 року був задоволений.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, кредитор, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання.

Даний позов пред'явлений позивачем про стягнення заборгованості, яка утворилась поза межами строку визначеного рішенням суду від 17 травня 2011 року, в розмірі 137 961 грн. 98 коп., що складається з 112 654 грн. 51 коп. заборгованості за непогашеними відсотками нарахованими за користування кредитом за період з 26 січня 2011 року по 09 липня 2014 року; 13 039 грн. 42 коп. - пені за порушення строків виконання зобов'язань по сплаті нарахованих за кредитним договором відсотків за період з 09 серпня 2013 року по 09 липня 2014 року та інфляційної складової в розмірі 12 268 грн. 05 коп. за період з 20 лютого 2011 року по 09 липня 2014 року.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України.

Оскільки відсутні підстави для нарахування відсотків поза межами строку дії договору, то відсутні і правові підстави для покладення на відповідачів відповідальності щодо сплати пені та інфляційної складової, нарахованих на ці суми, а вимог про стягнення сум, передбачених ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання позивачем не пред'являлось.

Крім того, графік та суми щомісячних платежів на виконання рішення суду від 17 травня 2011 року, було встановлено згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 24 вересня 2013 року про надання розстрочки виконання судового рішення - щомісячно у розмірі 5000 грн. строком до липня 2016 року. Ухвала суду набрала законної сили, а матеріали справи не містять даних про те, що відповідачі не дотримуються встановленого порядку, що свідчить про відсутність прострочення виконання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «ПУМБ» відмовлено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: