Ухвала суду № 43476709, 02.04.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/374/2015(м)

266/1545/14-ц

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Шишилін О.Г.

Доповідач: Супрун М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю.,

суддів Осипчук О.В., Мироненко І.П.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2015 року, Номер провадження

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2015 року вищезазначений позов публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (далі: ПАТ «ПУМБ») задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5276988 від 06 березня 2007 року в сумі 4960,36 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави за договором №5298219 від 06 березня 2007 року: транспортний засіб, легковий автомобіль марка Hyundai, модель: Getz, рік випуску: 2006, колір: бежевий, шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_1 ( іпн. НОМЕР_1) шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто на користь ПАТ «ПУМБ» (код 14282829) з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 802,22 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок, що відповідачка не несе зобов'язання перед банком погасити відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані після смерті боржника, оскільки діюче законодавство України та умови кредитного договору, укладеного між банком та померлим ОСОБА_2 не забороняють кредитору продовжувати нараховувати проценти за користування кредитом у випадку наявності спадкоємців померлого позичальника.

Представник позивача Маштаков С.А., діючий за довіреністю, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (далі: ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №5276988, згідно якого, останньому було надано кредит в сумі 14578,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,90% річних з кінцевим терміном сплати до 06 березня 2014 року (а.с. 5-14). Кредитні кошти, відповідно до п.1.2 кредитного договору, були призначені для придбання автомобілю марки Hyundai, з номером кузову: НОМЕР_2. Кредит надано за умови передання придбаного автомобіля у заставу (п.2.1.1.1 кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, що випливають з вищезазначеного кредитного договору, 06 березня 2007 року, між ЗАТ "ПУМБ" і ОСОБА_1 укладено договір застави придбаного за кредитні кошти транспортного засобу №5298219, згідно якого, заставодавець з метою забезпечення повного виконання основного зобов'язання, передав в заставу транспортний засіб легковий автомобіль марка Hyundai, модель: Getz, рік випуску: 2006, колір: бежевий, шасі: НОМЕР_2,. об'єм двигуна:1399 куб. см, повна маса:1500 кг, маса без навантаження:1100 кг, реєстраційний номер: НОМЕР_3, який належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вартість предмету застави за домовленістю становила 73400 грн. (а.с. 15-24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 15 січня 2011 року. (а.с. 60), спадкова справа після його смерті не відкривалась (а.с.94, 91,92, 97-109).

Зобов`язання за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_2 за життя не були виконані в повному обсязі, залишок заборгованості за тілом кредиту складав 6636,16 доларів США, заборгованість по сплаті процентів була відсутня.(а.с117-120,137)

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заставодавець не виконав забезпечені заставою зобов'язання за кредитним договором, є підстави для задоволення вимог позивача за цим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави. При цьому, обсяг відповідальності відповідачки суд визначив в межах заборгованості за кредитним договором на час смерті боржника.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526 і 527 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1, 19, 20 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Також право банку задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором передбачено п. 5.2.3 договору застави, укладеного між сторонами (а.с.17).

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняться з припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщину входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Як роз'яснено у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положення ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Судом установлено, що боржник та відповідачка були подружжям, зареєстровані та проживали разом за однією адресою (а.с 14), ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, із заявою до нотаріальної контори про відмову від спадщини не зверталась, а тому є підстави вважати, що вона як майновий поручитель погодилась на заміну боржника (в даному випадку особа майнового поручителя збігається з особою боржника).

Також встановлено, що станом на день смерті боржника ОСОБА_2 заборгованість по сплаті нарахованих процентів була відсутня, а сума непогашеного тіла кредиту дорівнювала 6636,15 доларів США. Проте відповідачка за період з 03 лютого 2011 року по 29 липня 2011 року здійснила платежі на загальну суму 1675,79 доларів США.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що проценти після смерті боржника були нараховані банком безпідставно, а тому частково задовольнив позовні вимоги, визначивши обсяг відповідальності відповідачки в межах заборгованості за кредитним договором на час смерті боржника.

Отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки проценти за користування кредитним коштами, нараховані після смерті боржника, є зобов'язаннями фактично не пов'язаними з особою позичальника, а тому не можуть бути присудженими до сплати відповідачкою.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: