Постанова № 43474306, 02.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 908/5461/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Воєвода В.О. (довіреність від 14.10.2014 року);

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1415З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Плюс", с.Новоандріївка, Запорізька область

про стягнення 200471,52 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Сервіс-Агроцентр", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Корпорація - Плюс", про стягнення з відповідача 103261 грн. 10 коп. основного богу, 25147 грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3 договору, 16 387 грн. 22 коп. пені, 6 247 грн. 28 коп. 5% штрафу, 31117 грн. 91 коп. 39% річних, 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року у справі № 908/5461/14 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині стягнення з нього 84309,63 грн.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 02.04.2015 року.

Відповідач в судове засідання 02.04.2015 року не з'явився, однак надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із раптовою хворобою його представника та неможливістю з'явитися в дане судове засідання.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено,з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що ним правомірно нараховано пеню, відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з урахуванням умов договорів та зміни облікової ставки НБУ в період існування заборгованості. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТОВ "Сервіс-Агроцентр" (постачальник) та ТОВ "Корпорація-Плюс" (покупець) уклали договори поставки № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23.01.2014р. та № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02.04.2014р. на умовах розстрочення платежу (а.с.20,28).

Відповідно до п. 1.1 договорів постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2 поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.

Пунктом 1.3. договорів встановлено, що загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікацій).

Договори набирали чинності з моменту їх підписання сторонами і є укладеними на строк до 30.11.2014 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 2.1 договорів).

Сторони підписали додаткову угоду (специфікацію №1) до договору № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23.01.2014 р., в якій узгодили здійснити поставку товару іноземного походження у строк до 31.01.2014 року, строк оплати - 10% до 31.01.2014 року, 90% до 15.10.2014 року, ціна товару -74566,50 грн. (а.с.27).

Також сторони підписали додаткові угоди (специфікації) №1, №2 до договору № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02.04.2014 р. (а.с.35,36).

Додатковою угодою №1 від 02.04.2014 року сторони змінили Додаткову угоду (специфікацію) №1 від 02.04.2014 року, встановивши новий асортимент та кількість товару, узгодили строк оплати - 30% до 02.04.2014 року, 70% до 01.10.2014 року, строк поставки - до 22.04.2014 року (а.с.37).

Додатковою угодою №2 від 02.04.2014 року сторони змінили Додаткову угоду (специфікацію) №2 від 02.04.2014 року, встановивши нову кількість товару, узгодили строк поставки - до 22.04.2014 року та встановили строки оплати для відповідного товару (а.с.38).

Крім того, сторони уклали додаткову угоду (специфікацію) №3 від 22.04.2014 року до договору № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02.04.2014 р., в якій узгодили поставку товару на суму 1617,98 грн, строк поставки - до 24.04.2014 року, строк оплати - 25% до 22.04.2014 року, 75% до 05.10.2014 року (а.с.39).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар:

за договором № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 року на загальну суму 74 566,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 260 від 11.03.2014 року (а.с.40);

за договором № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року на загальну суму 52296,62 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1003 від 22.04.2014р. на суму 35 590,80 грн., № 1005 від 22.04.2014р. на суму 9 884 грн. 16 коп., № 1007 від 22.04.2014р. на суму 5 203 грн. 68 коп., № 1217 від 12.05.2014р. на суму 1617 грн. 98 коп. (а.с.41-44).

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти за поставлений позивачем товар за договором № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року відповідач сплатив частково, в сумі 20066,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 02.04.2014 року на суму 10066,44 грн., №7 від 07.04.2014 року на суму 5000 грн., №12 від 11.04.2014 року на суму 5000 грн. (а.с.79-82).

Як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки з оплати товару виконав неналежним чином, грошові кошти за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 103261 грн. 10 коп. основного богу, 25147 грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3 договору, 16387 грн. 22 коп. пені, 6 247 грн. 28 коп. 5% штрафу, 31117 грн. 91 коп. 39% річних, 18310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до п.4.1 договорів поставки, вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 8.4 договорів передбачено, що постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст.235 та ст.236 Господарського кодексу України, зокрема у разі порушення строків оплати, встановлених даним договорами та додатковими угодами (специфікаціями) до них, зобов'язання покупця по повному розрахунку за отриманий товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення.

Таким чином, позивач має право вимагати 100% оплати з моменту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті, що й було застосовано позивачем у розрахунку боргу.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договорами та додатковими угодами до них, видатковими накладними, розрахунками ціни позову).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції наявність заборгованості та сума основного боргу відповідачем не заперечувалась.

Відповідач в добровільному порядку суму основного боргу не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 103261,10 грн.

Судова колегія також приймає до уваги, що відповідно до п.4.3 договору № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року, вартість товару розраховується у гривні та фіксується у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації), в цьому випадку постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість товару, в залежності від зміни курсу даної валюти наступним чином:

на дату підписання додаткової угоди (специфікації) вартість товару у гривні розраховується по курсу продажу відповідної валюти, визначеному на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті підписання, за даними Інтернет - сторінки http://index. Minfin.com.ua/, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс продажу відповідної валюти на початок відповідного дня банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", який вказано на сайті http://www.aval.ua/, у розділі "Курси валют" (п.4.3.1 договору).

Згідно п. 4.3.2 вказаного договору, на дату відвантаження партії товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), вартість даної партії товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою:

В1в

Ав= ----------------- х Св

В2в

де: Ав - вартість партії товару у гривні на день фактичного відвантаження;

В1в - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п.4.3.1 цього договору на день, що передує даті відвантаження товару;

В2в - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.3.1 цього договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації);

Св - вартість цієї ж партії товару у гривні, розрахована по курсу, визначеному згідно з п. 4.3.1 цього договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації).

У відповідності до п. 4.3.3 зазначеного договору на дату фактичної оплати частини товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), або курсу перерахунку вартості товару на дату фактичного відвантаження, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою:

В1о

Ао = --х Со

В2о

де: Ао - сума належна до оплати у гривні на день фактичного перерахування коштів, згідно умов договору;

Віо - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.3.1 цього договору на день, що передує даті фактичного перерахування коштів;

В2о - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п.4.3.1 цього договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації);

Со - сума належна до оплати у гривні на дату підписання договору, згідно умов договору та відповідних додаткових угод (специфікацій).

Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується Постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості Товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору.

Постачальник може здійснювати перерахунок вартості Товару та надати коригування видаткових накладних на будь - яку дату на власний розсуд або на прохання Покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.3.3. та 4.3.2 даного Договору .

Аналогічні положення містить договір № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 року.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання взятих відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар у строк, визначений додатковими угодами до укладених сторонами договорів поставки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми коригування вартості товару в розмірі 10517,94 грн. за договором № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23.01.2014 р. та 14629,72 грн. за договором № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», п.4.1 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити, передбачений законом розмір процентів річних.

Відповідно до п. 8.5.2 договорів передбачено, що покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу.

Таким чином, сторони узгодили в договорах 39% річних від суми боргу, збільшивши розмір процентів річних, передбачений законом.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 39% річних в розмірі 23583,44 грн. за договором № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 р. та 7534,47 грн. за договором № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.5.1 договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5 % та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно п. 8.6 договору нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Отже, стягнення штрафу та пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Таким чином, обґрунтованим, на думку колегії суддів, є стягнення з відповідача пені в сумі 12 188,05 грн. та 3728,33 грн. штрафу за договором № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 року та 4199,17 грн. пені та 2518,95 грн. штрафу за договором № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Колегія суддів вважає неправомірним нарахування інфляційних втрат, оскільки сторони в договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок відносно курсу національної валюти - гривні до долара США та Євро. В такому випадку нарахування інфляційних втрат є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти (п 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013), а здійснений позивачем перерахунок вартості товару по курсу долара США та Євро повністю врахував таке знецінення. Аналогічна правова думка міститься також в постанові ВГСУ від 16.09.2014 р.у справі № 904/3739/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 18310,35 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в укладених договорах не встановлено чіткого розміру пені, а лише «продовжено строк» її нарахування,а також не визначено період за який нараховується пеня, у зв'язку із чим ( на думку апелянта) відсутні підстави для її стягнення.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття.

Пунктом 8.5.1 договорів сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Таким чином, сторони узгодили в договорі пеню у відсотках до суми простроченого платежу, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що відповідає приписам чинного законодавства України, у зв'язку з чим доводи апелянта є необґрунтованими.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на незаконність позовних вимог в частині коригування ціни товару є необґрунтованими, оскільки діючим законодавством України не заборонено визначати ціну товару шляхом її перерахунку відносно валюти іншої держави, у зв'язку з чим, з огляду на свободу договору, визначені сторонами у п.п.4.3-4.3.3 договорів підстави та порядок такого перерахунку не суперечать чинному законодавству.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, 101, пунктом 2 статтею 103, п.4 ч.1 ст. 104; статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року у справі №908/5461/14 скасувати в частині стягненні інфляційних втрат в сумі 18310,35 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 18310,35 грн. інфляційних втрат відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шепітько І.І.