Ухвала суду № 43472624, 02.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/44/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

02 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Боднюк Л.І., Щолкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0016821702 від 19.06.2013 року та №0016831702 від 19.06.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ Державної податкової служби у Вінницькій області від 19.06.2013 року № 0016821702 та від 19.06.2013 року № 0016831702.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили щодо її задоволення.

Позивач в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період із 14.05.2013 року по 24.05.2013 року відповідачем на підставі Наказу № 1559/17 від 29.04.2013 року проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

В ході цієї перевірки виявлено: 1) порушення п.177.2, п.177.4 ст.177, п.138.2 ст.138 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 5752,32 грн; 2) порушення п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 2587 грн. Результат даної перевірки оформлений актом від 31.05.2013 року №1959/1721/НОМЕР_3.

На підставі висновків акту Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0016831702 яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб в сумі 8628,48 грн. та № 0016821702 яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 3880,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною у відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст.198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із реєстраційними даними, видами господарської діяльності позивача визначено: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Аерок" укладено дилерський договір № 45-0040/11 від 19.09.2011 року щодо реалізації будівельних матеріалів, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 є офіційним дилером по реалізації товару ("блоки з автоклавного газобетона". Відповідно до п.10.1 вказаного Договору, право власності до дилера на вказаний товар здійснюється з моменту передачі товару дилеру або уповноваженій особі, що підтверджується видатковою накладною.

В підтвердження факту доставки товару (газобетонні блоки) позивачем були надані акти приймання-передачі наданих послуг № 2 та № 1, № 3 за договором № 4/04 від 04.04.2012 року.

Так, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Будмайдан 79" укладено договір купівлі-продажу №22/08 від 22.08.2011 року, згідно умов якого Продавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язується передавати у власність товар (блоки AEROC), а Покупець (ТОВ "Будмайдан 79") зобов'язується прийняти його і сплатити в терміни і на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження виконання умов договору суду першої інстанції було надано акт надання послуг № 13 від 13.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Класбуд" на підставі договору № 13-06/2012 від 13.06.2012 року здійснив завантажувально-розвантажувальні послуги та послуги по організації перевезення вантажу будівельних матеріалів. Крім того, було надано податкову накладну № 8 від 13.06.2012 року, видаткову накладну № РН-0000094 від 13.06.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000059 від 13.06.2012 року, акт звірки взаємних розрахунків, банківські виписки. Також, у матеріалах справи міститься довідка ТОВ "Будмайдан 79" згідно якої, останній отримав товар від ФОП ОСОБА_2 на суму 25564,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо непідтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Будмайдан 79", оскільки у видатковій накладній у графі "товар" зазначено "газбетон", хоча в дійсності мало бути зазначено "блоки газобетонні". Зазначені доводи спростовуються показами позивача ОСОБА_2, яка в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції пояснила, що на момент перевірки нею була надана видаткова накладна з зазначенням товару "блоки газобетонні", чого не заперечили і представники апелянта. Ця обставина також досліджувалась судом першої інстанції і належним чином мотивована в оскаржуваному судовому рішенні, з висновками якого погоджується і колегія суддів.

Щодо доводів апелянта про безпідставність включення підприємцем придбання послуг (реклама та мобільний зв'язок), що не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено з ПрАТ "Київстар" договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4544674 від 12.08.2011 року. Відповідно до умов даного Договору ПрАТ "Київстар" обслуговує наступний телефонний номер позивача: 067-430-64-09.

В підтвердження факту виконання договору позивачем було надано копії рахунків ПрАТ "Київстар" щодо оплати за використання вказаного телефонного номеру, копії платіжних доручень, акт звірки взаємних розрахунків, податкові накладні, журнал реєстрації мобільного зв'язку.

При цьому, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не доведено, що користування позивачем послугами мобільного зв'язку здійснювалося не в межах господарської діяльності позивача.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, з метою підвищення попиту та продажу товару та отримання прибутку, протягом 2012 року були проведені рекламні заходи.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Медіа Дім "Ріа" укладено договір про надання рекламних послуг № 123 від 20.07.2012 року, відповідно до умов якого Виконавець (ТОВ "Медіа Дім "Ріа") надає Замовнику (ФОП ОСОБА_2) послуги щодо виготовлення (при потребі) та публікації (трансляції) реклами, об'яв, прайс-рядків, радіороликів, тощо згідно наданих Замовником матеріалів, у друкованих засобах масової інформації, на радіо, в Інтернеті, засобами зовнішньої реклами.

Також, між позивачем та ПП "Всеукраїнський Медіа Холдинг Вінниця" укладено договір про рекламно-інформаційне обслуговування № 54/15 від 02.03.2012 року (а.с.83), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання рекламних послуг, а саме: розмістити рекламну інформацію в проекті "Бізнес схема" блок № 30 на загальну суму 1700 грн.

Для підтвердження факту виконання передбачених договорами послуг позивачем надані такі документи як реєстри документів, акти про надання рекламних послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VN-120841 від 26.12.2012 року, № VN-115601 від 26.07.2012 року, договір рахунок № 123 від 20.07.2012 року, акт передачі-приймання виконаних робіт від 20.07.2012 року, акт звірки взаємних розрахунків, фото-копії зовнішньої реклами, витяг з газет, податкові накладні № 894 від 26.12.2012 року, №1585 від 26.07.2012 року, № 15 від 22.11.2012 року, № 7 від 16.10.2012 року, № 19 від 19.09.2012 року, № 11 від 16.03.2012 року, банківські виписки.

В обґрунтування позовних вимог та реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи первинну документацію, а саме: договори, акти приймання-передачі наданих послуг, акти звірки взаємних розрахунків, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг, акти про надання рекламних послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір рахунок, акт передачі-приймання виконаних робіт, які складенні відповідно до вимог п.201.1 ст.201 ПК України. Ніяких зауважень щодо повноти чи неточності їх заповнення відповідачем не наведено.

Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 квітня 2015 року.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Граб Л.С.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар