Ухвала суду № 43472627, 01.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/58/15

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

01 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представників позивача: Землянського Р.В., Рузіахунової Л.В.

представника відповідача: Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Центр Поділля" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0008352201 та №0008342201 від 18.09.2014 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання на 281 130 грн., із них: по податку на додану вартість в сумі 105238,00 грн., у тому числі 84190,00 грн. за основним платежем, 21048,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; по податку на прибуток в сумі 175892,00 грн., у тому числі 156108,00 грн. за основним платежем, 19784,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 05.08.2014 року по 26.08.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сервіс Центр Поділля", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №3698/22-25-22-01/23654477 від 02.09.2014 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сервіс Центр Поділля", ПН 23654477, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.8, п.п.138.10. ст.138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 157453 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету в сумі 150349 грн.; п.119.2 ст.119 розділу ІІ, п.п. "б", "г" п.176.2 ст.176 розділу ІVПК України, п.п.3.1.13 п.3.1 п.3.2 ст.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" - порушення порядку заповнення Податкового розрахунку (форма 1ДФ): за 3 квартал 2011 року у податковому розрахунку 1-ДФ №164574 від 26.10.2011 року - подання не у повному обсязі інформації про вартість безоплатного спеціального (форменого) одягу, що надавався ТОВ "Сервіс Центр Поділля" у тимчасове користування платникам податку, які перебували з ним у трудових відносинах.

09.09.2014 року позивачем було подано заперечення №25 на акт перевірки про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сервіс Центр Поділля", ПН 23654477, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

18.09.2014 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0008352201 та №0008342201, якими збільшено суму грошового зобов'язання на 281 130 грн., із них: по податку на додану вартість в сумі 105238,00 грн., у тому числі 84190,00 грн. за основним платежем, 21048,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; по податку на прибуток в сумі 175892,00 грн., у тому числі 156108,00 грн. за основним платежем, 19784,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду заперечення на акт №3698/22-25-22-01/23654477 від 02.09.2014 року відповідачем було винесене рішення про результати розгляду первинної скарги №15544/10/22-01/10-03-14 від 26.11.2014 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0008352201 та №0008342201 від 18.09.2014 року.

Як вбачається з акта перевірки №3698/22-25-22-01/23654477 від 02.09.2014 року, заперечень на адміністративний позов та пояснень, які були надані представниками Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому в судових засіданнях, висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту в сумі 150349 грн., заниження податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 157453 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 150349 грн., ґрунтується на твердженні про безпідставність віднесення витрат по ПДВ та податку на прибуток приватних підприємств по операціях товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Центр Поділля" із контрагентами ТОВ "Бебі лайф Плюс", ПП "Антошка" та ФОП ОСОБА_5

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ та податку на прибуток правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Діючи в межах наданих повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не повинні порушувати Конституцію та закони України, права та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб.

Так, твердження представників відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" та як наслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах із вказаним контрагентом, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Слід зазначити, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активі та зобов'язань власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Так, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Таким чином, документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, матеріалами справи підтверджується фактичне виконання вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" (податковими накладними, видатковими накладними, договором та додатковими угодами, товарно-транспортими накладними, банківськими виписками по рахунку позивача), натомість недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є безумовним доказом безтоварності господарської операції, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується її реальне виконання.

Крім того, відсутність актів приймання-передачі не свідчить про безтоварність вище вказаних господарських операцій, оскільки підтверджується іншими первинними бухгалтерськими документами, які містяться в матеріалах справи, а відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Що стосується тверджень представника відповідача по взаємовідносинах позивача з ПП "Антошка", щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 12696 грн., то суд зазначає наступне.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ та податку на прибуток підприємств правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних. Натомість неточності у актах здачі-приймання не можуть бути безумовним підтвердження порушень позивача.

В свою чергу, висновки відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 1833 грн. по господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_5 ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_6 та акті №3666/17-2/2813304195/114 від 22.10.2012 року про результати документальної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. На думку відповідача зазначеним підтверджується фіктивність первинних документів, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, а саме: рахунку-фактури №КУ-0001445 від 18.07.2011 року, акта №КУ-0001445 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.07.2011 року, товарно-транспортна накладна №б/н від 18.07.2011 року, податкова накладна №246 від 18.07.2011 року, платіжне доручення №1927.

Однак, суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, оскільки загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, питання фіктивності правочинів та фіктивності первинних документів не є предметом розгляду у даній справі та не є предметом оскарження. Дане питання має бути з'ясовано в ході окремого судового розгляду із постановленням судового рішення про визнання чи не визнання первинних документів фіктивними або шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі.

Таким чином, надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ та податку на прибуток правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи даний адміністративний позов, ухвалив оскаржене рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 квітня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.