Ухвала суду № 43471956, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 808/928/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі №808/928/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000320026 від 18.01.2013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 в розмірі 3 173 513,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1 586 756,50 грн.; № 0000390026 від 18.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 639 785,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 819 892,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014р. позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст. 14, 187, 188, 198, 200 ПК України, згідно яких, як зазначив суд, реалізація товарів за ціною, нижчою за собівартість, у разі застосування звичайної ціни може вплинути на розмір податкових зобов'язань платника, але не тягне за собою зміну показників податкового кредиту з ПДВ. Також посилається на норми ст.. 72 КАС України, оскільки оскарженні рішення відповідача прийняті з урахуванням попередньої перевірки, проте є рішення суду, що набрало законної сили та скасовані податкові повідомлення-рішення прийняті за такою перевірко.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що за перевіряє мий період позивачем частина готової продукції була реалізована за ціною нижчою собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації, проте вважає, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків, нараховані (сплачені) у зв'язку із виготовленням товарів з метою подальшого використання в межах господарської діяльності, яка повинна бути спрямована на отримання доходу.

Судом апеляційної інстанції було допущено заміну відповідача щодо правонаступником.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні 2012 року, за результатами якої складено акт від 08.01.2013 № 10/26-2/00186542.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 ПК України, завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2012 року на загальну суму 3 173 513,00 грн.; заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 3 639 785,00 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013 № 0000320026, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року на 3 173 513,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 586 756,50 грн., та № 0000390026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з прибутку на додану вартість в сумі 5 459 677,50 грн., в тому числі 3 639 785,00 грн. за основним платежем, 1 819 892,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки перевірки ґрунтуються на наступному.

Так відповідач у акті зазначив, що раніше податковим органом було проведено перевірку позивача (акт перевірки від 18.10.2012р.) з аналогічного питання, але у зв'язку з неподанням на дату складання акту (08.01.2013р.) підприємством не було подано фінансову звітність за 9 міс. 2012р. (Звіт про фінансовий результат» не було можливим здійснити розрахунок матеріальної складової в обороті фактичних витратна виробництво реалізованої продукції. Тому з урахуванням ф даних фінансової звітності (враховуючи загальний розмір операційних витрат, матеріальних витрат) перевіряючи прийшли до висновку щодо збитковості операцій за липень 2012р. Так позивачем у липні 2012 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 130 545 624,64 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої складає 171 397 635,80 грн., таким чином частина готової продукції була реалізована за ціною нижчою собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації у сумі 40 852 011,16 грн. А отже обсяг продажу однієї тони феросплавної продукції є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість однієї тони реалізованих феросплавів, таким вином, вважає, що позивач здійснює декларування податкового кредиту по операціям придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції). Вважає, що оскільки в даному випадку діяльність позивача не направлена на отримання доходу, як це передбачено податковим законодавством, тому будь-які витрати придбання товарів, послуг, невраховані в обсягах продажу феросплавів (збиткові операції придбання) не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Щодо посилання відповідача на результати попередньої перевірки, за результатами якої винесені податкові повідомлення-рішення, з матеріалів справи вбачається, що такі були оскаржені в судовому порядку.

Так постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі № 2а-0870/9759/12, залишеною буз змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, адміністративний позов задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ, зокрема, №0000520026 від 04.10.2012, яким ПАТ "Запорізький завод феросплавів" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 6 626 251,00 грн. та червень 2012 року на суму 7 251 784,00 грн., тобто на загальну суму 13 878 035,00 грн.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через буж-яку третю особу у зв'язку з компетенцією вартості товарів/послуг.

Отже реалізація товарів за ціною, нижчою за собівартість та звичайну ціну, впливає на податкові зобов'язання, що виникають з реалізації таких товарів та не може впливати на показники податкової звітності, сформовані за операції з придбання сировини для виготовлення таких товарів.

Крім того у справі №2а-0870/9759/12 судом встановлено, що податковим органом не визначено яка саме сировина, послуги, тощо та за яким договором були використані при виготовлені продукції, що реалізована за ціною, яка є нижчою за собівартість виготовлення, не наведено доказів стосовно того, що продукцію, яка реалізована за ціною, нижчою за ціну придбання, виготовлено з сировини, вартість якої включено до податкового кредиту періоду, що перевірявся.

Норми п.198.1 ст.198 ПК України визначають операції які надають право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наведені норми не передбачають умови, згідно з якою платник податків може відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ в залежності від фінансового результату відповідного податкового періоду, чи в залежності від собівартості продукції та отриманого доходу від реалізації продукції у звітному періоді.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактором права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена та що встановлено у справі №2а-0870/9759/12.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та правомірно задекларовано до суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012р.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкової звітності відповідають чинному законодавству, що спростовує доводи відповідача стосовно порушення судом норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі №808/928/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 27 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник