Постанова № 43444980, 03.04.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/308/15-a

03 квітня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Тернопільської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач), в якому просила скасувати рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області) № 000029/19-18-21-00/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800,00 грн. та податкову вимогу Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області № 12747-25 від 05 грудня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

02 жовтня 2014 року протоколом про адміністративне правопорушення № 00204, складеним посадовою особою управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради, встановлено факт продажу 02 жовтня 2014 року о 15 год. 56 хв. продавцем ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_2, тютюнових виробів сигарет марки «Marlboro» неповнолітньому ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), чим порушено Правила торгівлі тютюновими виробами.

15 жовтня 2014 року адміністративною комісією виконавчого комітету Тернопільської міської ради винесена постанова № 623 по справі про адміністративне правопорушення, якою постановлено визнати громадянку ОСОБА_3 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та, керуючись статтею 22 КУпАП, обмежитись усним попередженням.

В подальшому на підставі таких матеріалів, наданих Тернопільською міською радою, та статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській обласні прийняте оскаржуване рішення № 000029/19-18-21-00/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, а 05 грудня 2014 роки винесено податкову вимогу № 12747-25.

Позивач вважає рішення податкового органу від 17 жовтня 2014 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій неправомірним та оскаржувала його в адміністративному порядку, проте рішеннями Головного управління ДФС у Тернопільській області від 24 грудня 2014 року та Державної фіскальної служби України від 21 січня 2015 року скарги залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Для розгляду скарг підприємець подавала копії Z-звітів за 02 жовтня 2014 року, у яких відсутній факт продажу сигарет «Marlboro» о 15 год. 56 хв., що, на думку позивача, підтверджує відсутність факту продажу сигарет неповнолітньому.

В позовній заяві позивач також зазначає, що ні протоколу, ні матеріалів перевірки у неї не було, і їй нічого не було відомо про факт перевірки та виявлені під час неї порушення. Про такі обставини ОСОБА_2 дізналася лише у лютому 2015 року, звернувшись до адміністративної комісії Тернопільської міської ради. Також позивач вказує на відсутність повноважень в інспекторів управління муніципальної поліції на складання протоколів про адміністративне правопорушення, відтак, такі матеріали не могли бути підставою для прийняття податковим органом рішення про застосування щодо підприємця фінансових санкцій.

В додаткових письмових поясненнях, поданих до суду 19 березня 2015 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зауважила, що у судовому порядку оскаржено постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 623 від 15 жовтня 2014 року по справі про адміністративне правопорушення щодо її продавця ОСОБА_3 і постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, оскаржувана постанова скасована. Враховуючи скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивач вважає, що її позов підлягає до безумовного задоволення (а. с. 52-53).

Позивач у судове засідання не прибула, проте подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а. с. 74).

Представник відповідача, позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у письмових запереченнях проти позову та додаткових письмових поясненнях (а. с. 21-22, 34, 78, 91-92) та зазначив таке. Оскаржуване рішення прийняте до позивача за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, а саме: продаж тютюнових виробів особі, яка не досягли 18 років, на підставі матеріалів перевірки органів виконавчої влади, що відповідає пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02 червня 2003 року.

При цьому, представник відповідача зазначив, що відповідно до Положення про управління муніципальної поліції, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради № 6/35/1 від 12 липня 2013 року, управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради, основним завданням якого є, зокрема, контроль за дотриманням правил торгівлі алкогольними та тютюновими виробами. При виконанні своїх функцій працівниками муніципальної поліції і було встановлено та зафіксовано факт продажу 02 жовтня 2014 року о 15 год. 56 хв. продавцем ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_2, тютюнових виробів сигарет марки «Marlboro» неповнолітньому ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), чим порушено Правила торгівлі тютюновими виробами. На підтвердження факту продажу тютюнових виробів неповнолітньому, представник відповідача вважає, що суду надано достатньо доказів про вчинене порушення: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення неповнолітнього, відібрані у встановленому порядку, безпосередньо після події, відомості довідково-адресного бюро управління Держаної міграції служби України у Тернопільській області з відомостями про неповнолітнього, відеоматеріали, а також показання свідків, допитаних у судовому засіданні. Зауважив, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області як не підтверджено, так і не спростовано факт продажу громадянкою ОСОБА_3 тютюнових виробів неповнолітній особі ОСОБА_4, а лише встановлено, що відповідачем всупереч частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не надано доказів на підтвердження адміністративного правопорушення.

Щодо правомірності винесення Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області оскаржуваної податкової вимоги № 12747-25 від 05 грудня 2014 року, то представник відповідача зазначив, що при формуванні податкової вимоги внаслідок збою у системі не було враховано інформацію про подання підприємцем скарги на рішення № 000029/19-18-21-00/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року про застосування фінансових санкцій. На даний час у зв'язку з відкриттям провадження у даній справі, податкова вимога відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаною, податковий борг у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 відсутній.

З наведених вище підстав, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У зв'язку з тим, що позивач у судові засідання не прибула та заявила таке клопотання, судовий розгляд даної справи проводився за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, дослідивши письмові та речові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_2, правовий статус якої підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 878990, виданою 07 червня 2013 року (а. с. 11), перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, здійснює підприємницьку діяльність, зокрема, у вигляді роздрібної торгівлі тютюновими виробами в господарській одиниці - магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 94-96).

07 жовтня 2014 року за вхідним № 276/9 на адресу Головного управління ДФС у Тернопільській області згідно із супровідним листом від 06 жовтня 2014 року № 2820/01 від Тернопільської міської ради надійшли матеріали перевірки відносно ОСОБА_3, продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_2, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП (а. с. 43). Така перевірка була проведена працівниками управління муніципальної поліції, при оформлені матеріалів перевірки залучалась спеціаліст служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради.

З матеріалів перевірки вбачається, що 02 жовтня 2014 року о 15 год. 56 хв. продавцем ОСОБА_3 (1960 року народження) в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_2, реалізовано тютюнові вироби сигарети марки «Marlboro» неповнолітньому ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), чим порушено Правила торгівлі тютюновими виробами. Відносно ОСОБА_3 інспектором управління муніципальної поліції ОСОБА_6 складено протокол № 002046 від 02 жовтня 2014 року про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 156 КУпАП, від підпису якого ОСОБА_3 відмовився (а. с. 44).

До матеріалів перевірки долучені письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_4 від 02 жовтня 2014 року, відібранні інспектором управління муніципальної поліції ОСОБА_6 у присутності головного спеціаліста служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради (а. с. 45). Зі змісту пояснень вбачається, що ОСОБА_4 02 жовтня 2014 року приблизно о 16 годині придбав у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_2, сигарети марки «Marlboro», продавець не цікавилась, не запитувала про вік у покупця. Після здійснення покупки до ОСОБА_4 підійшли особи, які відрекомендувались працівниками управління муніципальної поліції та поцікавилися чи є йому 18 років, на що ОСОБА_4 відповів, що йому повних 17 років і показав свій паспорт.

В подальшому постановою № 632 адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_3, продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4», визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, та керуючись статтею 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Крім того, рішенням Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області (правонаступником якої є Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) № 000029/19-18-21-00/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року про застосування фінансових санкцій за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років) до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. (а. с. 8). Дане рішення надіслане 17 жовтня 2014 року поштовим зв'язком рекомендованим листом з повідомлення про вручення та одержане підприємцем 20 жовтня 2014 року (а. с. 64-66).

30 жовтня 2014 року у Головному управлінні ДФС у Тернопільській області зареєстрована скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення про застосування фінансових санкцій від 17 жовтня 2014 року (а. с. 105). Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 24 грудня 2014 року № 2222/8/19-00-10-01-06/391 про результати розгляду скарги скарга підприємця залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а. с. 37-40). Рішенням Державної фіскальної служби України від 21 січня 2015 року № 397/м/99-99-10-01-02-25 скарга ОСОБА_2 також залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а. с. 41-42).

Також судом встановлено, що 05 грудня 2014 року Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області сформовано та направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 податкову вимогу № 12747-25 про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 6800,00 грн. (фінансові санкції, контроль за справлянням яких здійснюють органи доходів і зборів) (а. с. 10).

Позивач вважає протиправними рішення від 17 жовтня 2014 року про застосування до неї фінансових санкцій та податкову вимогу від 05 грудня 2014 року, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовними вимогами про їх скасування.

Оскаржувані рішення перевірялися судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Зокрема, чи оскаржувані рішення прийняті суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95- ВР від 19 грудня 1995 року (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частинами четвертою-п'ятою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Статтею 17 Закону України № 481/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що визначальним питанням для підтвердження чи спростування порушення є встановлення факту продажу пива, алкогольних напоїв та тютюнових виробів саме особі, яка не досягла 18 років.

Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02 червня 2003 року, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, які описано вище, підставою для застосування контролюючим органом фінансових санкцій слугували матеріали перевірки, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення продавцем магазину, що належить позивачу, оформлені працівниками управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради за участі спеціаліста служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, щодо факту продажу тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. У даній адміністративній справі на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, у відповідності до вимог частини другої статті 71 КАС України покладався обов'язок щодо доказування обставини на підтвердження факту продажу тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, відповідачем доведено існування таких обставин з огляду на таке.

Для повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи щодо факту продажу тютюнових виробів неповнолітньому у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4, проведена демонстрація відеозапису, зробленого працівником управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради за вказаними подіями.

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, повнолітній на час допиту), дав показання у яких підтвердив, що дійсно у жовтні 2014 року мав місце випадок, коли він без перешкод (не досягши 18 років) купив у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» сигарети, продавець не запитувала його вік, після проведення повного розрахунку за придбаний товар, до нього підійшли особи, які представились працівниками управління муніципальної поліції, пред'явили службові посвідчення, та поцікавились його віком. ОСОБА_4 надав свій паспорт громадянина України, яким і підтверджено, що особа неповнолітня.

Вказані показання свідка ОСОБА_4 узгоджуються і відповідають подіям, продемонстрованого у судовому засіданні відеозапису факту купівлі-продажу тютюновий виробів, а також поясненням, які надав неповнолітній ОСОБА_4 02 жовтня 2014 року інспектору управління муніципальної поліції ОСОБА_6 у присутності головного спеціаліста служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради (а. с. 45), а тому у суду відсутні підстави не брати їх до уваги.

Для встановлення достовірності обставин справи у судовому засіданні допитаний також інспектор відділу контролю за правопорушеннями управління муніципальної поліції ОСОБА_6 Даючи показання, останній підтвердив, що 02 жовтня 2014 року за місцем вчинення правопорушення складав протокол № 002046 про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 156 КУпАП відносно продавця магазину ОСОБА_3 (1960 року народження). Усно продавець пояснювала, що не спитала вік покупця (ОСОБА_4.), оскільки зовнішній вигляд хлопця не викликав сумнівів щодо його повноліття. Проте продавець письмово відмовилась надавати будь-які пояснення, про що зазначено у протоколі та підтверджено за участю двох свідків. Вік неповнолітнього було встановлено відразу в магазині на підставі паспорта громадянина України ОСОБА_4, а в подальшому такі відомості щодо неповнолітнього підтверджено відомостями довідково-адресного бюро управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (а. с. 27).

Відтак, факт продажу продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_2, сигарет марки «Marlboro» неповнолітньому ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3) мав місце, що підтверджується наведеними вище письмовими та речовими доказами, показаннями свідків.

Системний аналіз зазначених вище правових норм Закону № 481/95-ВР дає підстави для висновку, що цими нормами запроваджено заборону імперативного характеру на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Враховуючи те, що частиною 4 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання (осіб, які проводять реалізацію товару) дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 26.03.2013р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про скасування рішення, яка у силу норм статті 244-2 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Також суд зауважує, що безпосередньо сама ОСОБА_3 у поданій до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скарзі на постанову № 632 адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 жовтня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, вказує, що жодного сумніву відносно того, що ОСОБА_4 є повнолітнім у неї не виникло, вона була впевнена в тому, що йому понад 20 років за зовнішніми ознаками (копія скарги долучена до матеріалів даної справи за клопотанням позивача) (а. с. 58-59). Фактично ОСОБА_3 такими поясненнями визнає, що мав місце продажу тютюнових виробів неповнолітньому, проте остання припустилася помилки щодо віку особи.

Факт перебування у трудових відносинах продавця ОСОБА_3 з підприємцем ОСОБА_2 сторонами не заперечується, а також підтверджується відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (зокрема, ОСОБА_3.), і сум утриманого з них податку, поданого податковим агентом підприємцем ОСОБА_2 за 4 квартал 2014 року до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (а. с. 104).

Встановлені судом обставини, спростовують наведену у позовній заяві мотивацію про те, що відсутній факт продажу сигарет неповнолітньому, бо така операція не відображена у Z - звітах за 02 жовтня 2014 року, а на фотоматеріалах, долучених управлінням муніципальної поліції Тернопільської міської ради до протоколу про адміністративне правопорушення, зображена особа, яке не мала повноважень на здійснення торгівельної діяльності у підприємця. Як зазначено вище безпосередньо продавець ОСОБА_3 у поданій до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скарзі на постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради визнала, що не мала сумнівів щодо віку ОСОБА_4 при продажу йому тютюнових виробів.

Щодо відсутності Z - звітів, то це є лише доказом того, що продавець таку операцію в порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не провела через реєстратор розрахункових операцій, що також підтверджується відеозаписом. Крім того, з долученої до матеріалів справи копії Книги обліку розрахункових операцій № 1915001086р/2 для використання з реєстратором розрахункових операцій, зареєстрованого за господарською одиницею магазином «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_2, слідує, що протягом 02 жовтня 2014 року за період з 8 години (повідомлення про передачу контрольно-звітної інформації 07:58 02.10.2014) по 22 годину (денний Z - звіт видрукувано о 22:00 02.10.2014) через реєстратор розрахункових операцій проведено лише 7 розрахункових операцій.

Відтак, у спірних правовідносинах, Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області правомірно, в межах повноважень, визначених законом, застосовано оскаржуваним рішенням № 000029/19-18-21-00/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції за порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР (продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років) у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. на підставі матеріалів перевірки органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, якою скасовано постанову № 632 адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 жовтня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП ОСОБА_3 Вказаним судом рішенням як не встановлено, так і не спростовано факту продажу особі, яка не досягла 18 років тютюнових виробів. Зі змісту судового рішення слідує, що суд дійшов висновку про скасування постанови на тій підставі, що виконавчим комітетом Тернопільської міської ради при судовому розгляді справи не надано доказів щодо віку неповнолітнього ОСОБА_4 та доказів придбання ним тютюнових виробів, відсутні пояснення останнього (а. с. 75). Разом з тим, матеріали даної адміністративної справи містять такі докази, а також інші належні та допустимі докази, зібрані в ході судового розгляду справи, які підтверджують факт продажу продавцем позивача тютюнових виробів неповнолітньому ОСОБА_4 Вказана постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2015 року не має для суду преюдиційного значення.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність у працівників муніципальної поліції права на проведення перевірок, виявлення порушень та складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Положення про управління муніципальної поліції, затвердженого рішенням міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/1, управління муніципальної міліції Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради, завданням якого, серед іншого, є контроль за дотриманням правил торгівлі алкогольними та тютюновими виробами; управління виявляє порушення законодавства і складає протоколи про адміністративні правопорушення, що відповідає положенням статті 255 КУпАП.

Матеріали перевірок органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розумінні пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02 червня 2003 року, є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів факт вчинення позивачем порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР та правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про застосування фінансових санкцій. Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області № 000029/19-18-21-00/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року про застосування фінансових санкцій є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області № 12747-25 від 05 грудня 2014 року, то судом враховано таке.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Як встановлено судом у спірному випадку позивач скористалась правом адміністративного оскарження та своєчасно, у строки визначені ПК України, подала скаргу до Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення про застосування фінансових санкцій від 17 жовтня 2014 року (а. с. 105), за розглядом якої прийнято рішення 24 грудня 2014 року (а. с. 37-40), а в подальшому з дотриманням строків звернулась зі скаргою у Державну фіскальну службу України.

Згідно з пунктом 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Підпунктом 56.17 статті 56 ПК України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

У спірному випадку у зв'язку з оскарження в адміністративному порядку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 рішення про визначення грошового зобов'язання (фінансової санкції застосованої з причин, що не пов'язані з порушенням податкового законодавства), така сума грошового зобов'язання, визначена у рішенні, є неузгодженою.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) контролюючим органом платнику податків у разі, коли він не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Судом встановлено, що 05 грудня 2014 року Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області сформовано та направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 податкову вимогу № 12747-25 про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 6800,00 грн. Враховуючи наведені вище вимоги ПК України, слід прийти до висновку, що така вимога сформована передчасно, оскільки сума фінансової санкції, що оскаржується, вважається неузгодженою, а вимога в силу вимог статті 56 ПК України не надсилається. Грошове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, відповідач діяв протиправно, не у спосіб, визначений законом.

При цьому, суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, що на час розгляду справи у суді податкова вимога вважається відкликаною відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (підпункт 60.1.2).

Пункт 60.3 статті 60.3 передбачає, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області не надано суду рішення про скасування податкової вимоги від 05 грудня 2014 року № 12747-25, виставленої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 6800,00 грн. Таке рішення про скасування податкової вимоги у порядку, встановленому ПК України, контролюючим органом не приймалось. Крім того, представник відповідача в усних та письмових поясненнях зазначив про те, що на час виставлення податкової вимоги підприємцю відбулося несвоєчасне опрацювання скарги платника податків, внаслідок чого і було передчасно сформовано податкову вимогу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на суму неузгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області № 12747-25 від 05 грудня 2014 року, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 4, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4, частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII позивачу за подання даної позовної заяви слід було сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1827,00 грн. (мінімальна ставка судового збору, оскільки сума кожного з оскаржуваних рішень становила по 6800,00 грн.). Фактично при поданні адміністративного позову ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (а. с. 17).

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то з позивача слід стягнути у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 730,80 грн. (1827,00 грн. / 2 - 182,70 грн. = 730,80 грн.).

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області № 12747-25 від 05 грудня 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 730 (сімсот тридцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, який перерахувати на рахунок № 31216206784002, отримувач коштів УДКСУ у місті Тернополі, код отримувача 37977726, банк отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області, код банку отримувача 838012, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 06 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.