Ухвала суду № 43443183, 31.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2298/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Щербак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112201 від 27.02.2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 17.02.2014 по 22.04.2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПАТ «Укртрансгаз» за листопад 2013 року та їх відображення в обліку ПАТ «Миколаївгаз» у листопаді 2013 року.

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 671435 грн., про що було складено акт 29.04.2014 року № 47/28-08-51 -40/05410263.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000075104 від 14.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1007152,50 грн., в тому числі - за основним платежем - 671435 грн., за штрафними санкціями - 335717,50 грн.

Не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомленням - рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Миколаївгаз» з огляду на викладене.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (послуг) та згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно вимог до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України у разі якщо платники податку на додану вартість, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Виходячи із вищезазначених норм Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що касовий метод для цілей оподаткування, а саме визначення податкового кредиту може випливати як з розрахункових операцій по списанню коштів з банківського рахунку, так і з інших видів розрахунків - компенсацій вартості поставлених товарів (послуг).

Як вірно зазначеного судом першої інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 07.07.2011 року по справі № 5016/1454/2011 (3/103) та договору на транспортування газу № 119Н-610 від 16.12.2009 року станом на 26.11.2013 року позивач мав заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» у сумі 4500358,05 грн. за транспортування природного газу у 2010 році.

Згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 12/431/08 та договору на транспортування газу № 11-22 від 03.01.2002 року, позивач станом на 26.11.2013 року мав заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» в сумі 1710023,5 грн. за транспортування природного газу у 2007 році. Загальна сума боргу складала 6210381,55 грн.

Позивач 25.11.2013 року уклав з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» угоду за № 314/13 про відступлення права вимоги, згідно якого ПАТ «Дніпропетровськгаз» передав, а позивач прийняв на себе право вимоги до ПАТ «Укртрансгаз» за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011038/Н06 від 27.09.2011 року в сумі 621081,55 грн.

В подальшому позивачем на адресу ПАТ «Укртрансгаз» направлено заяву від 29.11.2013 року № 09/5834 «Про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог».

У зв'язку з вищевикладеним, позивачем у своєму бухгалтерському обліку було зменшено дебіторську заборгованість ПАТ «Укртрансгаз», яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги боргу № 314/13 від 25.11.2013 року на суму 6210381,55 грн. та, відповідно, зменшено кредиторську заборгованості перед ПАТ «Укртрансгаз» за транспортування природного газу у 2010 році, що виникла на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 07.07.2011 року по справі № 5016/1454/2011(3/103) на суму 4500358,05 грн. та заборгованості перед ПАТ «Укртрансгаз» за транспортування природного газу у 2007 році, що виникло на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 12/431/08 на суму 1710023,5 грн.

Листом на адресу ПАТ «Миколаївгаз» від 18.12.2013 року № 11299/12-014 ПАТ «Укртрансгаз» погодився з пропозицією товариства щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та повідомило про проведення відповідних коригувань в бухгалтерському обліку в листопаді 2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час проведення розрахунків за операціями із ПАТ «Укртрансгаз» (надані послуги по транспортуванню природного газу) позивач скористався правом наданим йому вимогами Цивільного кодексу України щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог і провів розрахунки відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України та останній правомірно скористався правом на віднесення сум до складу податкового кредиту по даті проведення розрахункових операцій за надані послуги з транспортування газу магістральними мережами в листопаді та грудні 2010 року по податкових накладних від 30.11.2010 року № 3116 та від 31.12.2010 року № 3244.

Посилання апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, на те, що платник податку, якій застосовує касовий метод до набрання чинності Податкового кодексу України або застосовують касовий метод, має право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за приписами підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунка або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості, тобто, розрахунки можуть проводитися як грошовими коштами так іншими видами розрахунків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірок, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв