Ухвала суду № 43443165, 31.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4016/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Щербак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Берислав» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Берислав» звернулось до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2014 року №№ 0001122200, 0001142200, 0001152200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 14.03.2014 по 25.04.2014 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Берислав» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 06.05.2014 року № 24-22/00291747.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем булу винесені податкові повідомлення-рішення від 23.05.2014 року: № 0001122200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 194347 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 97173,50 грн., № 0001142200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 90870 грн. та накладення штрафу в сумі 22715,50 грн., № 0001152200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 534023 грн.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «АрселорМіттал Берислав» з огляду на викладене.

Відповідно до положень п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням, зокрема, товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, не підтверджені податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, стали господарські операції позивача з ПП «Топавтотрейд» та ПрАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервіс Компані», в рамках яких позивачем укладено з ПП «Топавтотрейд» договір поставки товарів для ремонту вантажних автомобілів № 45 від 10.11.2010 року з додатковими угодами № 1, № 2 та з постачальником ПрАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервіс Компані» договір про надання аудиторських послуг від 10.01.2012 року № AUD UA 12/15

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на виконання умов зазначених Договорів позивачем до перевірки та суду надані первинні документи бухгалтерського обліку та податкові документи (договори (угоди) з додатками, укладені з підприємствами на здійснення господарської діяльності, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери, акти прийому передачі товарно-матеріальних цінностей, виконаних послуг, робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки, авансові звіти, реєстри обліку придбаних, реалізованих товарів).

Зі змісту поданої відповідачем апеляційної скарги вбачається, що останній не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Поряд з цим, в поданій апеляційній скарзі та в акті, складаним за результатами проведеної перевірки позивача, як на єдину підставу для скасування оскаржуваного судового рішення та правомірність донарахувань позивачу податкових зобов'язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств, апелянт посилається на висновки актів від 04.03.2013 року № 518/220/37196177 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Топавтотрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарської діяльності за період з 01.02.2012 року по 30.11.2012 року» та від 21.12.2012 року № 7210/224/36441206 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт Д» (контрагент ПП «Топавтотрейд») щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Будівництво та комплектації» за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ТОВ «ПАСІФІК» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку».

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти, складені органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту вказаних актів відносини, що виникли між позивачем та ПП «Топавтотрейд» та ПрАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервіс Компані» не досліджувались перевіряючими. Висновки акту спірної перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ПП «Топавтотрейд» та ПрАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервіс Компані» маються підприємства з ознаками фіктивності.

До того ж, як встановлено судом першої інстанції, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року, у справі № 804/1263/13-а, визнано протиправними дії щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня 2011 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Ферріт-Д» у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року та зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відновити такі показники податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д».

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, у справі № 804/8007/13-а, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 29.03.2013 року № 0000541502, № 0000551502, прийнятих на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 04.03.2013 року за № 517/220/37196177 залишено без змін.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів перевірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірок, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв