Ухвала суду № 43438832, 02.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №753/3037/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Заєць Т.О.

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/5118/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Кутц А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року в справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року Фірма « Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що ОСОБА_2, будучи власником квартири АДРЕСА_1, де балансоутримувачем будинку є Фірма «Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю»», за період з березня 2009 року до серпня 2011 року не оплачувала в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, на пропозицію про сплату заборгованості не відреагувала. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 7 262 грн. 88 коп.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фірми «Т.М.М.- Товариство з обмеженою відповідальністю» заборгованість за житлово-комунальні послуги та додаткові послуги за період з липня 2009 року до серпня 2011 року в розмірі 2 638 грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 263 грн. 84 коп. У решті вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22 січня 2014 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. П. Чаадаєва, 2-б, ЄДРІІОУ: 14073675) заборгованість за житлово- комунальні послуги та додаткові послуги в розмірі 7 258,30 грн. та судовий збір 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлено судом з грубим порушенням норм процесуального права, зроблені судом висновки не відповідають дійсним обставинам справи, судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, визначаючи розмір заборгованості по оплаті вартості житлово-комунальних та інших послуг, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 7 268,88 грн., суд першої інстанції своїх висновків належним чином не обґрунтував, так як відповідно до виписки з рахунку споживача послуг за період з березня 2009 року по серпень 2011 року, заборгованість становить суму 7268,88 грн., а відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за житлово-комунальні та інші послуги за період з березня 2009 року по серпень 2011 року становить 7 012,70 грн. Вказані розрахунки зроблені за один і той же період, але суперечать один одному та не враховують в повному обсязі сплачених відповідачем платежів. Крім того, вказані розрахунки зроблені позивачем на підставі невірних тарифів, а тому є безпідставними. Виписка з рахунку споживача взагалі не містить даних про розмір тарифів на оплату вартості житлово-комунальних та інших послуг. В порушенні вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд першої інстанції не з»ясував обставини щодо фактичного надання позивачем та отримання відповідачем житлово-комунальних та інших послуг.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю Ніколаєв Олексій Станіславович вважав доводи апеляційної скарги безпідставними, зазначав, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2.

1 жовтня 2004 року між Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 був укладений договір про участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території, за умовами якого додаткові послуги на обслуговування житлового приміщення надаються співвласнику на підставі розцінок, встановлених підприємством і погоджених із співвласником.

Відповідно до умов договору Фірма «Т.М.М.»- ТОВ, яка здійснює експлуатацію вказаного будинку, зобов'язалася надавати ОСОБА_2 комплекс послуг: постачання електроенергії, теплоенергії, води (далі по тексту договору - ресурси) за діючими в Україні стандартами; комунальні; з охорони житлового будинку; з охорони автомобіля на стоянці; супутникового телебачення; з користування ліфтом; з санітарного стану житлового будинку (дезінфекція, дезінсекція). ОСОБА_2 зобов'язалась оплачувати послуги.

Відповідно до виписки з рахунку споживача (мешканця) за період з березня 2009 року по серпень 2011 року ОСОБА_2 нараховано до оплати 21 094,91 грн., а сплачено13 832,03 грн. Заборгованість ОСОБА_2 становить 7 262,88 грн. (а. с. 7-6 т.1).

З наданих представником позивача розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_2. за житлово-комунальні та інші послуги за період з березня 2009 року по жовтень 2012 року становить 7258,30 грн.

В добровільному порядку вказану заборгованість відповідач не погашає, а тому Фірма «Т.М.М.» - ТОВ звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

Задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_2 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованість за житлово- комунальні послуги та додаткові послуги в розмірі 7 258,30 грн., суд першої інстанції посилався на те, що факт надання позивачем житлово-комунальних послуг підтверджений в судовому засіданні належними та допустимими доказами, відповідач ці послуги отримує, але оплачує їх не в повному обсязі, а тому утворилась заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, яку відповідач в добровільному порядку не погашає, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції повністю відповідає встановленим обставинам справи, дослідженим судом доказам та вимогам закону з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, будинку, споруди, зареєстрованого 03 січня 1997 року за №230 в Управлінні держархбудконтролю Головкиївархітектури Київської міської державної адміністрації Фірма «Т.М.М.» є експлуатуючою організацією будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2012 року та постанови Вищого господарського суду України від 21 серпня 2012 року будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі Фірми «Т.М.М.» - ТОВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2012 року «Фірма Т.М.М.» - ТОВ передала будинок АДРЕСА_2 і свого балансу на баланс ОСББ «Чаадаєва-2».

Згідно зі ст. 151 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Відповідно до положень ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитловю. приміщені, які розташовані у житловому будинку.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.3 договору від 1 жовтня 2004 року сума наданих підприємством послуг розраховується щомісячно, згідно з фактичними витратами на утримання та експлуатацію житлового комплексу.

У п. 3.4 вказаного договору передбачено, що додаткові послуги з обслуговування житлового приміщення, надаються співвласнику на підставі розцінок, встановлених підприємством та узгоджених із співвласником.

Згідно зі ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог п. 2.2, 3.1. укладеного між сторонами договору №140 ж, споживач зобов'язався сплачувати за отримані послуги до 10-го числа наступного місяця в сумі згідно наданої калькуляції.

Умовами цього ж договору передбачено надання позивачем додаткових послуг з метою поліпшення комфортного мешкання та проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання в належному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території, збереження експлуатаційних якостей, не пов'язаних із зміною основних техніко-економічних показників.

Згідно з п. 3.4 договору, додаткові послуги з обслуговування житлового приміщення, надаються на підставі розцінок, встановлених Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ за погоджених зі споживачем.

Надання таких послуг не суперечить нормам чинного законодавства, включення до договору відповідних положень відповідає ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2009 року позивачем було надіслано повідомлення відповідачу про збільшення з 1 березня 2009 року тарифів за надання додаткових послуг.

Розмір плати за утримання будинків і споруд прибудинкових територій встановлюється відповідно до ч. З ст. 32 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» залежно від капітальності рівня облаштування та благоустрою.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2012 року по справі № 59/221 та Вищого господарського суду України від 21 серпня 2012 року встановлено, що при проведенні розрахунків із власниками (наймачами) квартир у будинках, що перебували на балансі у позивача, за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, останній, крім тарифів, які встановлені (погоджені) відповідним органом місцевого самоврядування, застосовував також розцінки за додаткові послуги (призначені для комфортного проживання, проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання у належному санітарному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території), які відповідно до укладеного з відповідачем договором встановлюються Фірмою - TOB «Т.М.М.».

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки заборгованості зроблені позивачем на підставі невірних тарифів, колегія суддів вважає безпідставними, так як тарифи на оплату житлово-комунальних та додаткових послуг сформовані позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №560 та постанови Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року,якою було скасовано попередню постанову, Типових норм часу та норм обслуговування, затверджених наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 04 серпня 1997 року №59, розпорядження виконавчого органу Київської мої ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 квітня 2009 року №518 Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд при будинкових територій» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 №978.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що, в порушенні вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд першої інстанції не з»ясував обставини щодо фактичного надання позивачем та отримання відповідачем житлово-комунальних та інших послуг з огляду на наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року встановлено, що відповідно до договорів, які були укладені між позивачем та власниками житлових квартир, позивач (Фірма Т.М.М.-ТОВ) надавав власникам житлових квартир послуги із обслуговування та поточного ремонту житлових будинків та прибудинкових територій, а не виконував роботи по нарахуванню платежів за житлово-комунальні послуги у місті Києві.

Факт надання позивачем відповідачу житлово-комунальних послуг та послуг із обслуговування та поточного ремонту житлового будинку № 2-б та прибудинкової території по вул. П.Чаадаєва в м.Києві підтверджується також дослідженими в судовому засіданні копіями договору № 352 на вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2006 року, актів наданих послуг з технічного обслуговування ліфтового обладнання за період квітень 2011 року - жовтень 2012 року, договорів № 1-01, № 2-01 на послуги по технічному обслуговуванню колективних телевізійних мереж від 01.02.2009 року, договору № 3-01 на послуги по технічному обслуговуванню загальнобудинкових відеопереговорних систем від 01.02.2009 року, договору підряду № 03 з технічного обслуговування ліфтів від 01.01.2010 року, договору № 02-12/2010 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 23.12.2010 року, договору на проведення робіт від 06.07.2010 року з капітального ремонту теплової мережі, договору № 152 на виконання підрядних робіт, договорів з технічного обслуговування устаткування з актами виконаних робіт, рахунків- фактури.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про те, що позивач належним чином виконував умови укладеного між сторонами договору № 140-ж від 01.10.2004 року про участь у витратах на утримання жилого будинку та прибудинкової території, своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачу послуги, а відповідач не в повному обсязі виконувала передбачені договором обов»язки по оплаті вказаних послуг, що призвело до виникнення заборгованості за період з березня 2009 по серпень 2001 року включно, в добровільному порядку вказану заборгованість відповідачка не погашає, а тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Визначаючи розмір заборгованості по оплаті наданих послуг, суд першої інстанції врахував та перевірив надані позивачем та завірені у встановленому законом порядку розрахунки заборгованості ЄпішевоїІ.В. за період з січня 2009 по жовтень 2012 року. Вказані розрахунки зроблені з урахуванням вартості кожної послуги, наданої позивачем кожного місяця, відповідно до встановлених тарифів та умов укладеного між сторонами договору. Згідно цих розрахунків за період з березня 2009 року по серпень 2011 року включно ОСОБА_2 необхідно було сплатити за отримані послуги 21 094,91., сплачено нею було 13 832,03 грн., заборгованість становить суму 7 262,88 грн., за період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року позивачем було виставлено до оплати рахунки за надані відповідачу послуги в сумі 8 857,13 грн., відповідачем було сплачено за послуги 5 869,43 грн., заборгованість за вказаний період становить 2 987,70 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за період з березня 2009 року по жовтень 2012 року, з урахуванням сплачених відповідачем за рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12 червня 2013 року, яке в подальшому було скасовано- 2 902,28 грн., становить 7 258,30 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції вирішено у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК Україниколегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: