Ухвала суду № 43437201, 01.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.04.15р. Справа № 908/1289/15-г

За заявою Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м. Дніпропетровськ

про вжиття запобіжних заходів

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від заявника: не з'явився;

Від ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор": не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що знаходиться у володінні ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" та заборони відчуження майна будь-яким способом, а також вчинення будь-яких юридичних дій щодо цього майна.

Представник заявника та ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" в судове засідання не з'явились.

Розглянувши подану заяву, господарський суд, не вбачає підстав для її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Стаття 43-2 Господарського процесуального кодексу України містить перелік видів запобіжних заходів:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

При цьому, перелік запобіжних заходів, які може бути застосовано судом, є вичерпним і розширенню не підлягає, про що, зокрема, зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів".

Отже, арешт може бути накладений на будь-яке майно, зокрема й те, яке не пов'язане із тим порушенням права або загрозою порушення, яке зазначено в заяві. Тобто законодавець не обмежує кола речей, на які може бути накладено арешт. Проте, накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається, у зв'язку з чим вимогу заявника про накладення арешту на грошові кошти слід визнати неправомірною.

Крім того, згідно з частиною першою статті 43-4 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів розглядається господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії.

Отже, у вирішенні питання про місце розгляду зазначеної заяви слід виходити з того, який саме запобіжний захід заявник вважає за необхідне вжити: тобто якщо йдеться про витребовування доказів, про огляд приміщень або про накладення арешту на майно, заява має подаватися до місцевого господарського суду, в районі діяльності якого знаходяться відповідно докази, приміщення або майно, стосовно яких належить провести певні дії (п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів").

Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із доданих до заяви матеріалів, майно, на яке заявник просить накласти арешт знаходиться у м. Донецьк (Ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/2686/15-к).

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про знаходження спірного майна у м. Дніпропетровську, чи Дніпропетровській області, заявником надано не було.

З огляду на викладене, у господарського суду Дніпропетровської області, відсутні підстави для задоволення заяви Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" про вжиття запобіжних заходів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43-1, 43-2, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" про вжиття запобіжних заходів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" відмовити.

Суддя І.Ф. Мельниченко