Рішення № 43437198, 30.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.15р. Справа № 904/1230/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС", м.Дніпропетровськ

до Відділу освіти Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Управління Державної Казначейської служби в Індустріальному районі міста Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник Мірошнікова Р.І. - довіреність № 01-12-5/2799 від 25.12.2014р.; представник Рибцова Л.В. - довіреність № 01-12-2/384 від 25.02.2015р.

від третьої особи: представник Кобиляцька О.Г. - довіреність №352 від 10.02.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до відділу освіти Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 127958,00грн. основної заборгованості; 15256,97грн. інфляційних втрат; 2250,66грн. три відсотки річних; 16624,02грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 148 від 06.02.2015 року ухвалою суду від 18.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.03.2015 року.

Ухвалою суду від 04.03.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Управління Державної Казначейської служби в Індустріальному районі міста Дніпропетровська (49000, м.Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, буд.51).

Суд розгляд справи відкладав з 04.03.2015 року до 30.03.2015 року;

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.03.2015 року.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.03.2015 року.

30.03.2015 року повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, причин не повідомив.

Повноважні представники відповідача в судовому засіданні визнають суму основного боргу у розмірі 127958,00грн.; 8834,35грн. пені; 974,68грн. три відсотки річних та 10505,64грн. інфляційних втрат.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представника учасників процесу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі по тексту - позивач, виконавець) та відділом освіти Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №6480 про закупівлю послуг з вивозу побутових відходів за державні кошти (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець зобов'язався протягом 2014 року надавати замовникові послуги зазначені в предметі закупівлі, відповідно до дислокації об'єктів і періодичності вивозу наведених у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених цим договором.

Предмет закупівлі 38.11.6 - послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (вивіз твердих побутових відходів).

Обсяги закупівлі послуг, відповідно до пункту 1.3 договору, становить 3055,3667м3 та може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків замовника.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 183322,00грн., у тому числі ПДВ 30553,67грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Зменшення ціни проводиться відповідно до зменшення обсягу закупівлі, передбаченого пунктом 1.3 цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник зобов'язується:

- оплатити виконавцю послуги з вивезення ТПВ, у порядку і терміни, що зазначені статтею 4 даного договору (підпункт 3.1.1 договору).

Виконавець, в свою чергу, відповідно до пункту 4.1 договору зобов'язується:

- виконувати вивезення ТПВ з об'єктів замовника відповідно до дислокації (Додаток №1), маршрутів і графіку погоджених з замовником в обсягах, зазначених у пункті 4.6 даного договору (підпункт 4.1.1 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць.

Пунктом 6.1 договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідальність замовника передбачена пунктом 6.3 договору.

У випадку несвоєчасної та/або не повної оплати замовником послуг з вивезення та захоронення ТПВ, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (підпункт 6.3.1 договору).

За несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення боргу (підпункт 6.3.1 договору).

Оплата замовником штрафних санкцій виконавцю не звільняє замовника від виконання фінансових зобов'язань за цим договором (підпункт 6.3.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 9.1 договору).

Позивач зазначає, що починаючи з липня 2014 року, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договору щодо оплати послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, але звертаючись з усними гарантіями оплати, продовжував їх отримувати в об'ємі, зазначеному в договорі та відповідних додатках до нього.

Внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору станом на 06.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 88688,00грн.

Крім того, існує поза межами укладеного між сторонами договору заборгованість відповідача перед позивач за послуги надані останнім.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 127958,00грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись наданим йому правом на судовий захист, визнав заборгованість відповідача перед позивачем у загальній сумі 127958,00грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників учасників процесу в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 127958,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Строк оплати послуг, як в межах укладеного між сторонами договору, так і поза його межами є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 127958,00грн.

Доказів оплати послуг в сумі 127958,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення боргу (підпункт 6.3.1 договору).

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 08.07.2014р. по 06.02.2015р. на суму 16624,02грн.

Відповідач здійснивши власний перерахунок визнав обґрунтованою суму пені у розмірі 8834,35грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його частково невірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 8834,35грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 2250,66грн. та інфляційні втрати у розмірі 15256,97грн. за період з 08.07.2014р. по 06.02.2015р.

Відповідач здійснивши власний перерахунок визнав обґрунтованою суму трьох відсотків річних у розмірі 974,68грн. та інфляційних втрат у розмірі 10505,64грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його частково невірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме три відсотки річних у розмірі 974,68грн. та інфляційні втрати у розмірі 10505,64грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2965,59грн., з урахуванням того, що 91,48% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (49051, м.Дніпропетровськ, пр.ім.газети "Правда", буд.46-а; ідентифікаційний код 02142170) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокмунтранс" (49107, м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 26; ідентифікаційний код 02128158) 127958,00грн. (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) основної заборгованості; 10505,64грн. (десять тисяч п'ятсот п'ять грн. 64 коп.) інфляційних втрат; 974,68грн. (дев'ятсот сімдесят чотири грн. 68 коп.) три відсотки річних; 8834,35грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 35 коп.) пені; 2965,59грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 59 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.04.2015 року

Суддя І.В. Петренко Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко