Ухвала суду № 43413075, 01.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6411/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апла" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними дії ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області по формуванню неправомірних висновків в акті від 07.10.2014 року №1759/22-37484654 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Апла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лонгкон» за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року»; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 року № 0001172200. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про його скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Апла» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 року № 0001172200. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту перевірки від 07.10.2014 р. № 1759/22/37484654 ТОВ «Апла» зареєстровано в Біляївській районній державній адміністрації Одеської області 25.08.1993 р., свідоцтво про державну реєстрацію від 30.12.2010 р. № 15311020000001783. На податковому обліку у ДПІ у Біляївському районі з 04.01.2011 р. за № 16528. У періоді, що перевірявся, підприємство було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2012 р. за № 200069480.

На запит органу доходів і зборів 15.08.2014 р. за № 5 ТОВ «Апла» надали відповідь із пакетом документів щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Лонгкон» (а.с. 10-13 т. 2).

У період з 26.09.2014 р. по 02.10.2014 р. на підставі рішення начальника ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, оформленого наказом ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.09.2014 р. № 503, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1ст. 20 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі направлення на перевірку від 25.09.2014 р. № 371/22 посадовою особою ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Апла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лонгкон» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2014 р. № 1759/22/37484654 (а.с.15-28 т. 1), з підстав, що підприємством документи були подані не у повному обсязі.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Апла» ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170467 грн., у т.ч. за березень 2014 р. на 143800 грн., за травень 2014 р. на 26667 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. року № 0001172200, яким ТОВ «Апла» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 170467 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 42616,75 грн. (а.с. 29 т. 1).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Апла» зареєстровано як юридична особа 30.12.2010 р. за № 15311020000001783 (а.с. 10-11 т. 1).

Згідно з п. 2.7 акту перевірки ТОВ «Апла» у періоді, що перевірявся фактично здійснювало оптову торгівлю фруктами й овочами.

Для здійснення своєї підприємницької діяльності позивач орендував нежитлові приміщення у ТОВ «Світанок» (відповідно до договорів оренди від 01.01.2014 р. № 00/121.00, від 01.01.2014 р. № 00/121.03 (а.с. 48-63 т. 1). Зазначений факт підтверджується також наданими позивачем фотоматеріалами (а.с. 119-125 т. 2).

01.01.2014 р. між ТОВ «Апла» (замовник) та ТОВ «Лонгкон» (виконавець) укладено договір № 65 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець на протязі строку дії цього договору зобов'язується виконувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом на території України згідно умов цього договору (а.с. 45-47 т. 1). Водій виконавця є повноважним представником виконавця з прийняття вантажів, а також для встановлення інших реквізитів, враховуючи зразок підпису.

Відповідно до п. 1.3, п. 1.4 зазначеного договору перевезення здійснюються відповідно до чинного законодавства України, «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні» та цим договором. Перевезення вантажів здійснюється на підставі транспортних заявок, що надаються перевізнику по факсу або іншим засобом, за 24 год. до встановленого строку подачі транспортного засобу.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до суду надано: заявки до ТОВ «Лонгкон» на перевезення вантажу (яблук) (а.с. 64-104 т. 1); товарно-транспортні накладні (а.с. 105-148 т. 1); акти надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування (а.с. 149-193 т. 1); податкові накладні (а.с. 194-246 т. 1); платіжні доручення про оплату послуг (а.с. 247-252 т. 2).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд першої інстанції прийшов до висновку і з ним погоджується колегія суддів, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «Апла» та ТОВ «Лонгкон».

В матеріалах справи містяться всі належні докази, що підтверджують подальшу реалізацію товару (яблука свіжі) наступним контрагентам, яким ТОВ «Лонгкон» здійснював його перевезення.

Судом першої інстанції були досліджені видаткові та податкові накладні ТОВ «Апла», виписані ПП «Таврия-И», ТОВ «Метро Кеш Енд Керрі», ТОВ «Копійка-Р», ТОВ «Масляниця-Про», ТОВ «Проект Інвест XXI», ПП «Даріда-Опт», ТОВ «Таврия-В» на реалізацію товару, отриманого від ТзОВ «Меркуріо», ТОВ «Кримська фруктова компанія», ТОВ «Міжлісся», який перевозився ТОВ «Лонгкон».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Апла» щодо визнання протиправними дій відповідача по формуванню зазначених висновків в акті перевірки від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції з огляду на наступне.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Висновки, викладені в акті, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків для платника податків. Акт перевірки є підставою для прийняття рішення про застосування санкцій у разі виявлення правопорушення, яке і породжує для позивача відповідні негативні наслідки та може бути оскаржено.

Колегія суддівзазначає, що оскільки дії зі складення акта не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то позовні вимоги ТОВ «Апла» в частині визнання неправомірними дій по формуванню неправомірних висновків в акті від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654, не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Апла» в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 року № 0001172200

є доведеними, обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик