Ухвала суду № 43408364, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 березня 2015 року м. Київ К/800/40442/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області до Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Адвіс», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення безпідставно виплаченої пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Адвіс», третя особа - ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно виплачену пенсію ОСОБА_4 в розмірі 38080,05 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області проведено зустрічну перевірку щодо підтвердження наявного пільгового стажу роботи на підставі довідок, виданих Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Адвіс».

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Адвіс» видано довідку про уточнюючий пільговий характер робіт ОСОБА_4, яка не працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, що свідчить про її фіктивність.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області прийнято рішення №165 від 08 липня 2013 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю первинних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи. Таким чином, виникла переплата пенсії вказаній вище особі за квітень 2011 року - червень 2013 року в сумі 38080,05 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсійним органом правомірно зроблено висновок про безпідставність нарахування пенсії ОСОБА_4, проте відповідач не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну державі внаслідок безпідставної виплати пільгової пенсії вказаній особі, оскільки документи, на підставі яких така пенсія нараховувались та виплачувались, ТОВ «Завод Адвіс» не оформлювались, що встановлено висновком експерта.

Однак, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.

За встановлених судами обставин відповідач у справі - Товариство з додатковою відповідальністю «Завод Адвіс» є господарюючим суб'єктом і не може виступати суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, а тому вимоги про стягнення з нього сум заподіяної шкоди, заявлені без додаткових вимог про вирішення публічно-правового спору, не можуть бути предметом розгляду у судах адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Враховуючи суб'єктний склад сторін та предмет спору, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки постановлені з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало