Ухвала суду № 43408365, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/24956/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Новікова Т.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року

у справі № 811/300/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь»

до Новоукраїнської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Єврощебінь») звернулось з позовом до Новоукраїнської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 року №0000582310 в частині зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 1420497,01 грн. та від 13.12.2012 року №0000782310, яким ТОВ «Єврощебінь» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 369805,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року апеляційну скаргу МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Єврощебінь», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єврощебінь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.09.2012 року № 25/22-00/34515141.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 п. 200.5, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 261 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.09.2012 року № 0000582310, яким ТОВ «Єврощебінь» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 1429917,00 грн. та від 13.12.2012 року № 0000782310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 369805,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно п. 200.6. ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до вимог п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про відшкодування грошових зобов'язань можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

Водночас, право на віднесення до податкового кредиту наступного податкового періоду залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів виникає у платника податків відповідно до норм ст. 200 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0000582310 став висновок МДПІ про неправомірне завищення ТОВ «Єврощебінь» залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1331649,00 грн., який ґрунтується на твердженнях відповідача про те, що таке завищення здійснено позивачем за рахунок включення від'ємного значення з ПДВ, строк позовної давності за якими минув. В свою чергу, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.12.2012 року № 0000782310, став висновок МДПІ про завищення ТОВ «Єврощебінь» від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за липень 2009 року та за листопад 2011 року на загальну суму 369805,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Єврощебінь» у період з липня 2009 року по червень 2012 року відображало у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з урахуванням відповідних сум за березень - грудень 2008 року, а також січень, лютий, травень, липень 2009 року, при цьому, на час подання податкових декларації з ПДВ такі суми не були погашені чи відшкодовані позивачу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначає, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджено податковими накладними, і як наслідок - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 декларації з ПДВ на суму 34042,67 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Єврощебінь» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що не підтверджено податковими накладними: - в січні 2012 року - податковою накладною №15 від 03.01.2012 року (ПАТ Укравтоінвест») на суму - 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; в квітні 2012 року - податковою накладною №50 від 02.04.2012 року (ТОВ Укрнафтаком») на суму - 194 256,00 грн., в тому числі ПДВ - 32376,00 грн.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумах 1666,67 грн. та 32376,00 грн. (в сумі - 34042,67 грн.) позивачем було надано до суду копії податкових накладних №15 від 29.12.2011 року та №50 від 16.03.2012 року, видані позивачеві, ПАТ «Укравтоінвест» та ТОВ «Укрнафтаком», копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних, рахунків-фактур та банківських виписок за операціями із вищевказаними контрагентами.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Єврощебінь» правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 34042,67 грн. та віднесено дану суму до залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 декларації з ПДВ.

На спростування доводів МДПІ щодо відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних №1909 від 20.04.2012 року та № 10 від 06.06.2012 року, отриманих ТОВ «Єврощебінь» від ПАТ «Кіровоградобленерго» Новоукраїнський РЕМ та від ТОВ «Укрнафтаком» відповідно, судами вірно зазначено, що у матеріалах справи містяться податкові накладні №1909/170 від 20.04.2012 року та №10 від 04.06.2012 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за травень, червень 2012 року, рахунки-фактури, банківські виписки, а також листи ТОВ «Єврощебінь» про помилку у зазначенні реквізитів податкових накладних, що направлялися МДПІ №148, № 142 від 23.07.2012 року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивачем у податковій звітності за вищевказаними господарськими операціями помилково було заявлено податкові накладні №1909 від 20.04.2012 року та № 10 від 06.06.2012 року, замість податкових накладних №1909/170 від 20.04.2012 року та №10 від 04.06.2012 року, які було включено контрагентами позивача до Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що вищевказана описка не позначилася на правомірності включення ТОВ «Єврощебінь» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 54805,34 грн. за податковими накладними, отриманими позивачем від ПАТ «Кіровоградобленерго» Новоукраїнський РЕМ та ТОВ «Укрнафтаком».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов