Ухвала суду № 43408158, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/32890/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій Луганського обласного військового комісаріату щодо відмови у видачі довідки про грошове забезпечення за час знаходження на ЧАЕС протиправними та зобов'язання Луганського обласного військового комісаріату надати довідку про грошове забезпечення за час знаходження позивача на ЧАЕС з 29.05.1986 р. по 03.09.1986 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року і прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є громадянином, який постраждав внаслідок катастрофи, що підтверджується посвідченням від 23.01.1996 та вкладкою до посвідчення.

ОСОБА_4 є інвалідом внаслідок катастрофи на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 063584.

Листом від 30.11.2012 року відповідачем, а саме регіональною комісією з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках при Луганському ОВК, позивачу було відмовлено у видачі довідки про грошове забезпечення. Підставою для прийняття зазначеного рішення була відсутність у поданих копіях документів інформації про кількість днів виїзду до зони відчуження.

Вважаючи вказану відмову неправомірною, ОСОБА_4, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позові вимоги, Луганський окружний адміністративний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з того, що матеріалами справи підтверджений факт перебування позивача в зоні відчуження в 1986-1990 при Луганському обласному військовому комісаріаті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку з посиланням на правомірність дій відповідача, оскільки позивачем подано документи не в повному обсязі, що передбачено Типовим положенням про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2012 р. № 685. При цьому зазначено, що приписи вказаного Типового положення не надають відповідачу право та обов'язку щодо витребування у підприємств (організацій, установ) документів яких не вистачає. Таким чином, відповідне рішення приймається комісією виходячи з фактично поданих заявником документів.

Проте, з даним висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" було введено зони небезпечності в залежності від рівня радіоактивного забруднення території з відповідною оплатою, а саме: в 3-й зоні небезпечності - з п'ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими діючим законодавством нормами, з 2-й зоні - чотирикратному розмірі і в 1-й зоні - трьохкратному розмірі. Ці норми в оплаті роботи в зонах небезпечності були поширені на осіб начальницького і рядового складу органів Внутрішніх справ СРСР, які були задіяні на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14 січня 1998 року № 15/98-ВР, основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановленого цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз. Якщо протягом перших двох тижнів після аварії ефективна доза опромінення може досягти 50 мілізівертів здійснюється евакуація людей. 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Згідно примітки ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону, 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року № 1006-р, з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, органам внутрішніх справ дозволено перерахувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Крім того, доручено МВС та Мінсоцзахисту призначати і перерахувати пенсії відповідно до норм чинного законодавства із перерахованого згідно з названим розпорядженням грошового утримання.

Так, розпорядженням Ради Міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації аварії на ЧАЕС" від 23 травня 1986 року № 1031рс передбачено поширити, в тому числі і на військовослужбовців керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, порядок і розміри підвищення оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс.

Відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Судом першої інстанції встановлено, що з наданої відповідачем, разом з письмовими запереченням заяви ОСОБА_4, отриманої Луганським обласним військовим комісаріатом 22.11.2012, серед додатків до заяви зазначені посвідчення учасника ліквідації ЧАЕС, довідка про перебування у зоні ЧАЕС та витяг з наказу, які містять відомості про те, що прапорщик ОСОБА_4 дійсно з 29.05.1986 по 03.09.1986 виконував службові завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зоні № 1 дев'яносто вісім діб.

Доводів щодо підстав неприйняття комісією до уваги вказаних документів відповідачем не наведено.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач виконував службові завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як військовослужбовець військової частини № 315852.

Відтак, Луганський обласний військовий комісаріат, як орган який обліковує військовослужбовців, повинен мати можливість з'ясувати відомості щодо виконання службових завдань військовослужбовцями, проте, всупереч приписам ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів щодо вчинення дій направлених на отримання таких даних.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно до частини першої статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 КАС України ,-

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову - Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець