Ухвала суду № 43408160, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2015р. м. Київ К/9991/95144/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011

у справі № 2а-11562/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.08.2011 № 0009812340 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 2580281,25 грн., в т.ч. 2064225 грн. основного платежу та 516056,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Харківська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Харківською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 10.08.2011 № 1631/234/05422384. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, що полягало у тому, що позивач не здійснив нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів за підсумками 2009 року.

В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган виходить з того, що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів від 23.04.2010 № 1 позивач прийняв рішення про направлення нерозподіленого прибутку станом на 31.12.2009 в сумі 27253 тис. грн. на різні витрати, а у фонд виплати дивідендів кошти не виділено. При цьому, оскільки п. 6.7 ст. 6 статуту ВАТ «ШРБУ № 33» від 03.06.2006 передбачено, що дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року, то виплата дивідендів за акціями має здійснюватись тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 6 місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів а особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів, тому відповідач вважає, що позивач цілеспрямовано прийняв рішення про виплату дивідендів за 2009 рік в сумі 0,00 грн. з метою ухилення від сплати податку на прибуток.

На думку податкового органу, позивач згідно з вимогами ст. 30 Закону України «про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та п. 7.8 с. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР повинен був у строк до 01.07.2010 здійснити нарахування і виплату дивідендів в розмірі не менше 30 % нерозподіленого прибутку (8256,9 тис. грн.), отриманого у 2009 році, та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в розмірі 25% суми дивідендів, що складає 2064225 грн.

На підставі акту перевірки від 10.08.2011 № 1631/234/05422384 прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 № 0009812340 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 2594046,25 грн., в т.ч. 2077989 грн. основного платежу та 516057,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане рішення від 23.08.2011 № 0009812340 позивачем оспорюється в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 2580281,25 грн., в т.ч. 2064225 грн. основного платежу та 516056,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Абзацом 1 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до п. 10.1 ст.10 Закону № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, Законом № 334/94-ВР визначено, що на суму дивідендів, призначених за рішенням емітента корпоративних прав для виплати власнику корпоративних прав, нараховується авансовий внесок з податку на прибуток за встановленою законом ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. При цьому закон ставить в залежність наявність такого обов'язку щодо виплати дивідендів, нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми таких дивідендів від факту прийняття емітентом корпоративних прав відповідного рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (із змінами та доповненнями, передбаченими Законом від 27.04.2010 № 2154-VI, що набрав чинності 30.04.2010) (далі - Закону від 17.09.2008 № 514-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Отже, починаючи з 30.04.2010, законодавством встановлено, що у разі прийняття рішення загальних зборів про виплату дивідендів акціонерам розмір таких виплат повинен складати не менше, ніж 30% від чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку. При цьому із суми таких виплат товариство повинне нарахувати авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно з частинами першою та другою розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (тобто з 30.04.2009), крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.05.2011) втрачають чинність статті 1-49 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.

Відповідно до частини п'ятої розділу XVIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Акціонер акціонерного товариства, статут якого не приведено у відповідність з нормами цього Закону, має право після закінчення зазначеного у цьому пункті строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом.

Таким чином, статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI протягом двох років після набрання вказаним Законом чинності, тобто до 30.04.2011 включно. При цьому невиконання такого обов'язку в установлений строк породжує право акціонера на звернення до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом та не тягне будь-яких інших наслідків.

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, застосовуються положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач діяв у формі відкритого акціонерного товариства, а на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.05.2011 був перейменований у публічне акціонерне товариство, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 043742 від 02.06.2011.

Враховуючи те, що датою приведення діяльності позивача у відповідність із вимогами Закону від 17.09.2008 № 514-VI є 02.06.2011 - дата внесення відомостей про єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то позивач у своїй діяльності до 01.06.2011 мав діяти на підставі положень статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII (далі - Закону № 1576-XII).

Згідно норм статті 37 Закону № 1576-XII статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості, зокрема, про строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Частиною першою статті 41 Закону № 1576-XII вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Відповідно до частини п'ятої статті 41 вказаного Закону до компетенції загальних зборів належить, зокрема: затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, статут позивача затверджено 03.06.2006. Пунктом 6.2 розділу 6 статуту визначено, що за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні Товариства: виплачуються дивіденди; створюється та поповнюється резервний фонд (капітал); накопичується нерозподілений прибуток (покриваються збитки).

Згідно з пунктом 6.5 розділу 6 статуту загальний обсяг та розмір дивідендів на одну акцію затверджуються Загальними зборами за пропозицією Наглядової ради. Загальні Збори приймають рішення про форму та порядок виплати дивідендів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства. На кожну просту акцію Товариства нараховується однаковий розмір дивідендів.

Відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Статуту дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного звітного року. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватись тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 6 місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів.

Таким чином, загальними зборами акціонерів позивача прийнято рішення про те, що із суми чистого прибутку на підставі відповідного рішення загальних зборів акціонерів може бути виплачено дивіденди у грошовій формі в розмірі та порядку, визначеними акціонерами, створено та поповнено резервний фонд (капітал), накопичено нерозподілений прибуток (покрито збитки).

З огляду на наведене та враховуючи встановлені судами обставини про те, що у період, який перевірявся (з 01.10.2009 по 31.03.2011), діяльність позивача не була приведена у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач мав нараховувати та виплачувати дивіденди за результатами діяльності 2009 року виключно на підставі рішення загальних зборів акціонерів та у порядку, визначеному таким рішенням, а оскільки позивачем жодного рішення про виплату дивідендів у цей період не приймалося, то підстав для здійснення виплат акціонерам з прибутку 2009 року не вбачається, об'єкт оподаткування за такими виплатами відсутній.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову правильними.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун