Ухвала суду № 43408082, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2015р. м. Київ К/9991/57147/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2011

у справі № 2а/0570/6317/2011

за позовом Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» публічного акціонерного товариства «Донецькавтотранс»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2011, позов задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 09.03.2011 № 0000622340 про визначення ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Публічного акціонерного товариства «Донецькавтотранс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1989738,75 грн., в т.ч. 1591791 грн. основного платежу та в сумі 397947 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 09.03.2011 № 0000642340 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 151693 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч. 4 ст. 11, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.03.2011 № 0000642340 від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 151693 грн. за грудень 2009 року та для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.03.2011 № 0000622340 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1989738,75 грн., в т.ч. 1591791 грн. основного платежу та в сумі 397947,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 21.02.2011 № 209/23-3/03113762, про порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення цих норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у ТОВ «Укрмашпром» за договорами від 03.11.2009 № М-09/П та від 10.12.2009 № М-10/12.

При цьому контролюючий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», виходив з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Укрмашпром» існують розбіжності. Так, ТОВ «Укрмашпром» у листопаді 2009 року не задекларувало податкові зобов'язання за операціями з позивачем. Актом від 16.06.2010 № 4077/23-3/32645813 встановлена відсутність ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою. За результатами невиїзної позапланової документальної перевірки зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Укрмашпром» за листопад-грудень 2009 року. В договорах відсутні істотні умови: ціна, предмет, кількість та строки постачання. Видаткова накладна не містить місця поставки, місця знаходження одержувача, а факт перевезення товару не підтверджується первинними документами.

З цих підстав контролюючий орган ставить під сумнів реальне здійснення господарських операцій, вважаючи їх нікчемними відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства щодо декларування та сплати зобов'язань не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з такими порушеннями, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено.

У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, проаналізовано умови поставки товарів, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, судами встановлено, що 03.11.2009 між ТОВ «Укрмашпром» та ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» був укладений договір № М-09/П на поставку товару на умовах, передбачених цим договором. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент і номенклатура) визначаються у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами договору була підписана специфікація № 2, що є додатком № 1 до договору № М-09/П від 03.11.2009, у якій визначено найменування товару (запасні деталі та матеріали, автошини, фари та ін.), одиниця виміру, кількість товару, ціна за одиницю та сума поставки.

Крім того, 10.12.2009 між ТОВ «Укрмашпром» та ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» був укладений договір № М-10/12 на поставку товару. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент і номенклатура) визначаються у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Між сторонами договору була підписана специфікація № 1, що є додатком № 1 до договору № М-10/12 від 10.12.2009, у якій визначено найменування товару (акумулятори, двигун, насоси, диски та ін.), одиниця виміру, кількість товару, ціна за одиницю та сума поставки.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується:

товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля, які засвідчують факт перевезення та доставки товару від ТОВ «Укрмашпром» до ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «Донецькавтотранс»;

журналом реєстрації доручень за 2009 рік, який підтверджує факт видачі доручення працівнику ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» на отримання запчастин;

прийомними актами до накладних, у яких зазначені запчастини, які були прийняті від ТОВ «Укрмашпром»;

платіжними дорученнями, які підтверджують факт оплати ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» продавцю за придбаний товар.

Придбаний товар було оприбутковано на складі позивача, що підтверджується матеріальним звітом за грудень 2009 року по матеріальному складу Маріупольського АТП-11402.

Використання товару у господарській діяльності підприємства підтверджено відбірними картами на відпуск зі складу автопарку матеріалів на виробничі потреби (тобто, частина придбаних автозапчастин у ТОВ «Укрмашпром» була використана позивачем на власні виробничі потреби), а також договором від 14.11.2008 № 11/17-М, укладеним між ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» (продавець) та ТОВ «Транспортний союз Донбасса» (покупець) і специфікацією № 1 до нього, які свідчать про те, що позивач здійснив продаж акумуляторів, дисків та ін. автозапчастин.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Укрмашпром» та протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суди повно встановили обставини, правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Діючи у межах перегляду судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 КАС України, підстав для задоволення касаційної скарги відповідача суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун