Ухвала суду № 43408081, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2015р. м. Київ К/9991/35629/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011

у справі № 2а-16460/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Побутелектротехніка» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова від 19.08.2010 № 0003162302/0, від 13.10.2010 № 0003162302/1, від 27.12.2010 № 0003162302/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1304378 грн., в т.ч. 869585 грн. основного платежу та 434793 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 19.08.2010 № 0003162302/0, від 13.10.2010 № 0003162302/1, від 27.12.2010 № 0003162302/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1215652,5 грн., в т.ч. 810435 грн. основного платежу та 405217,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задоволено позов в цій частині. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 19.08.2010 № 0003162302/0, від 13.10.2010 № 0003162302/1, від 27.12.2010 № 0003162302/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88726, в т.ч. 59150 грн. основного платежу та 29521,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 залишено без змін.

ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2010 № 0003162302/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1304378 грн., в т.ч. 869585 грн. основного платежу та 434793 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, викладені в акті від 09.08.2010 № 4762/23-5/24136939, про порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону), що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 30906 грн., за грудень 2009 року в сумі 28244 грн., за травень 2009 року в сумі 355377 грн., за червень 2009 року в сумі 455058 грн.

За результатами адміністративного оскарження винесено податкові повідомлення-рішення від 13.10.2010 № 0003162302/1, від 27.12.2010 № 0003162302/2.

Викладені в акті перевірки від 09.08.2010 № 4762/23-5/24136939 висновки про порушення позивачем вимог Закону податковий орган обумовлює неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у ПП «Декель», ТОВ «СП «Волинські торгові ряди» та ТОВ «Арткас». Відповідач вказує, що реальність вказаних операцій не підтверджуються з огляду на недостатність трудових ресурсів, відсутність виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, що необхідні для їх виконання. Крім того, податковий орган посилається на неподання контрагентами позивача податкових декларацій з податку на додану вартість у періоди, в яких позивачем відображено податковий кредит.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яким регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вказаних вимог закону, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в т.ч. як платник податку на додану вартість, вимог законодавства і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за певні порушення контрагентом таких вимог. У разі коли контрагент допустив порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції позивача мали реальний характер, товар позивачем отримано та оприбутковано, господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Арткас», ПП «Декель» та ТОВ «СП «Волинські торгові ряди» правильними.

Враховуючи викладене, діючи у межах, визначених ст. 220 цього Кодексу, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун