Ухвала суду № 43407944, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/19760/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Шульги К.В.

відповідача - Диби Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013

у справі № 826/16100/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно»

до Державної податної інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податної інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві № 5826552207 від 27.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РМ-Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «Унісон Дизайн» за період з 01.08 по 31.08.2012, ТОВ «Гостареш» за період 01.04 - 30.04.2012, ТОВ «Праймторг» за період з 01.01 - 29.02.2012, ТОВ «Трейдтех» за період 01.07 - 31.07.2012, складено акт № 535/222/36591039 від 04.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 972 759 грн., в т.ч.: за квітень 2012 року у розмірі 620 251 грн., за липень 2012 року - 391 513 грн., за серпень 2012 року - 960 995 грн.; ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільним кодексом України) по правочинах, здійснених з ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Гостареш», ТОВ «Трейдтех».

На підставі результатів проведеної перевірки, 27.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 5826552207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 959 139 грн., в т.ч.: 1 972 759 грн. основного платежу та 986 380 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Гостареш» та ТОВ «Трейдтех» за договорами підряду та договорами постачання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем на підтвердження поставки товару нормативно-технічної документації, сертифікатів УкрСЕПРО та документації до обладнання та програмного забезпечення суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання первинних документів; в рахунках-фактури неможливо встановити осіб, які їх підписали; доказів на підтвердження наданих від ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Гостареш» послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем до суду надано не було.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Гостареш» та ТОВ «Трейдтех», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Для вирішення спору важливе значення має також встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, судами не було враховано, що коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Слід зазначити, що окремі недоліки в заповненні первинних бухгалтерських документів не свідчать про неналежність та недопустимість останніх як доказів, не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний