Ухвала суду № 43407945, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/51989/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Книгиницької М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Залучанський спиртовий завод на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 по справі №2-а-2127/09/0970 (№29574/10/9104) за позовом Державного підприємства Залучанський спиртовий завод до Державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Залучанський спиртовий завод до Державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державне підприємство Залучанський спиртовий завод 11.08.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Снятинському районі Івано-Франківської області було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Залучанський спиртовий завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2007 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Снятинському районі Івано-Франківської області складено акт від 15.04.2009 №3155/23/00375390 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0000382300/06625/101808, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 729771,00грн. та штрафних санкцій в сумі 364886,00грн.; та від 29.04.2009 №0000392300/0/6624/101807, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість 515725,00грн. та штрафних санкцій в сумі 301196,00грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань став висновок податкового органу, що правочини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Кураб'є» є нікчемними, оскільки правовідносини виникли без реального настання правових наслідків, з формальним відображенням у бухгалтерському обліку фіктивних операцій по даних договорах; окрім того замовлені позивачем роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття приватним підприємцем ОСОБА_2 не проводилися.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки основними видами діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 є роздрібна торгівля промисловими товарами, надання послуг по монтажу, охороні та супутникових антен; ремонт мобільних телефонів, що свідчить про неможливість виконання ним робіт з облаштування асфальтобетонного покриття; а договори позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Кураб'є» є нікчемними у зв'язку з тим, що слідчим слідчо-оперативної групи СВ ПМ ДПА в Одеській області порушено кримінальну справу стосовно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Кураб'є» по статтям 205 та 212 Кримінального кодексу України і згідно з поясненнями директора вона не була знайома з посадовими особами Державного підприємства Залучанський спиртовий завод, договори, видаткові та податкові накладні вона не підписувала, та фактично товар позивачу не поставляла.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального законодавства залишено поза увагою, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Так, з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Проте, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами; не досліджено питання руху активів за операціями з купівлі насіння соняшнику та гороху у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Кураб'є» не перевірено подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема, питання щодо експорту зазначеного товару; не з'ясовано чи було фактично отримано позивачем послуги з облаштування асфальтобетонного покриття; не перевірено чи залучалися приватним підприємцем ОСОБА_2 субпідрядники для виконання відповідних робіт.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що «добросовісний платник податків» не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників товару чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства Залучанський спиртовий завод задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 по справі №2-а-2127/09/0970 (№29574/10/9104) скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ С.Е. Острович