Ухвала суду № 43407791, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/32805/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Щеколдін М. Ю. Шендрик С. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 рокуу справі№ 826/2596/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто»до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 року у справі № 826/2596/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.07.2013 року № 0001542204.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1, п. п. 192.2, 192.3 ст. 192, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 п. 201 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 72, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки ТОВ «Богдан Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.07.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 19.04.2013 року № 1401/22-5-04/37176517, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, пп. пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 474 585,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0003102250, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 593 402,00 грн. (у т.ч.: основний платіж - 474 585,00 грн., штраф - 118 817,00 грн.).

В подальшому рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.07.2013 року № 1858/10/26-15-10-04-04 про результати розгляду скарги, залишеним без змін рішенням Міндоходів України від 05.08.2013 року № 8292/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

На підставі вказаного вище рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року № 0001542204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 593 231,00 грн. (в т. ч.: основний платіж - 474 585,00 грн., штраф - 118 646,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з боку позивача відсутні порушення ст. 192 Податкового кодексу України при коригуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з поверненням передплати.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення позовних вимог повністю, оскільки при поверненні авансу при розірванні угоди купівлі-продажу, операція з поставки товару не відбудеться, а тому об'єкт оподаткування у постачальника відсутній, у зв'язку з чим доводи відповідача про порушення позивачем вимог ст. 192 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Порушення товариством вимог статті ст. 192 Податкового кодексу України у відповідності до акта перевірки призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 149 432,00 грн.

Разом з тим підставою прийняття податкового повідомлення рішення від 26.07.2013 року № 0001542204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 593 231,00 грн. (в т. ч.: основний платіж - 474 585,00 грн., штраф - 118 646,00 грн.) стали висновки відповідача про порушення платником п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 п. 192.2, п. 192.3 ст. 192, п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Проте, скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили, які самі епізоди порушень вплинули на визначення платнику зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Розглядаючи спір в цій частині, судами не враховано, що звертаючись з позовом про скасування податкового повідомлення рішення № 0001542204 в повному обсязі, товариством підставами скасування цього рішення визначено лише неправомірний висновок відповідача про порушення ст. 192 Податкового кодексу України, а доводи щодо неправомірності доводів податкового органу про порушення п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити які саме порушення стали підставою прийняття оскаржуваних рішень, надати оцінку доводам сторін, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Щодо тверджень податкового органу про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із наявністю підстав для закриття провадження у справі через наявність спору з аналогічним предметом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у справі № 826/13092/13-а є податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0003102250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2013 року у справі № 826/13092/13-а суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0003102250 у зв'язку тим, що воно є відкликаним та ви вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року № 0001542204 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186 790,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2013 року у справі № 826/13092/13-а скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 року № 0001542204 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186 790,00 грн. у зв'язку із відсутністю підстав для виходу за межі позовних вимог, а в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, спір щодо розгляду податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 року № 0001542204 за наслідками прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року не вирішувався.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року у справі № 826/2596/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак