Ухвала суду № 43407257, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2015р. м. Київ К/800/21151/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Черненко М. О., Хамзін Т. Р., волошин В. Ю. Корчинська М. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходівна постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 рокуу справі№ 808/6338/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»доЗапорізької митниці Міндоходівпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 808/6338/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 92 Запорізької митниці Міндоходів в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 613 522 грн. 16 коп., у тому числі 7 035 455, 99 грн. за основним платежем та 2 578 066,77 грн. штрафу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 267 Митного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки дотримання ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» вимог законодавства України з питань державної митної справи за період його діяльності з 01.04.2010 року по 31.07.2012 року складено акт від 17.06.2013 року № 0036/13/112000006/0025480917, яким зафіксовано порушення: ст. 261 Митного кодексу України, ст. ст. 4, 6, 7, 8, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 187.8, ст. 187, п. 190.1 ст. 190, ст. 193, ст. 194, п. 10 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок недотримання вимог п. 3 ч .2 ст. 267 Митного кодексу України, у зв'язку із невключенням декларантом до митної вартості товарів сум роялті, що стосуються оцінюваних товарів, та які покупець повинен сплачувати прямо або опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 7 924 800,29 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 92 від 10.07.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7 055 285,30 грн. та штрафні санкції на суму 2 587 392,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що сплата ліцензійних платежів, пов'язаних з виробництвом позивачем продукції по ліцензії автомобілів на митній території України, не може вважатися умовою продажу оцінюваних товарів - комплектуючих частин до автомобілів у розумінні статті 267 Митного кодексу України, а є платою за використання відповідних об'єктів промислової власності при виробництві готової продукції - автомобілів на території України. Вказане свідчить про безпідставність висновків митного органу та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПАТ «ЗАЗ» (покупець) та GM DAT (продавець) укладено контракт від 02.03.2007 року № 410/25480917/72036, відповідно до якого покупець зобов'язався придбати у продавця певні комплектуючі деталі для автомобілів Ланос (товар) згідно із специфікаціями, які додаються до контракту у вигляді Додатків.

На виконання даного контракту GM DAT було поставлено позивачу товар на умовах INCОTERMS 2000, постачання здійснювалось морським та авіатранспортом, в подальшому товар підлягав митному оформленню, яке здійснювалось позивачем.

Відповідно до Угоди про ліцензування технології від 06.04.2004 року GM DAT надає ПАТ «ЗАЗ» ліцензію на використання інформації з метою збирання та реалізації автомобілів.

Згідно із п. 1 даної Угоди інформацією є технічна та комерційна інформація, яка відноситься до збирання автомобілів та інших допоміжних операцій. За надання зазначеної вище ліцензії на використання інформації ПАТ «ЗАЗ» зобов'язується сплачувати GM DAT певну суму роялті за кожну одиницю товару без будь-яких утримань, за винятком тих, які зазначені в п. 4.1 Доповнення 1 та п. 7.3 Угоди наступним чином: 55 доларів США за кожний автомобіль Ланос, який буде реалізовано на внутрішньому ринку України, Сенс, Шанс, Сенс Пикап, Шанс Пикап; 75 доларів США за кожний автомобіль Ланос, який буде реалізовано на експорт.

Статтею 2 Угоди від 14.12.2010 року на час дії даної угоди GM DAT надає ПАТ «ЗАЗ» наступну невиключну ліцензію на використання Інформації, розробленої за цією Угодою з єдиною метою для: забезпечення та виробництва деталей місцевого виробництва для встановлення на автомобілі; встановлення силового агрегату не GM на автомобілі для експорту в Росію для продажу на іншій території; складання автомобілів на складальних потужностях ПАТ «ЗАЗ» в Україні; розповсюдження автомобілів на території за відповідних умов.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 цієї Угоди ПАТ «ЗАЗ» повинен сплачувати GM DAT банківським переводом поточну суму роялті в розмірі 2,5% ціни франко-завод автомобілю, проданого ПАТ «ЗАЗ» або від його імені протягом періоду роялті, яка не повинна перевищувати 200 доларів США за автомобіль.

Відповідач стверджує, що позивачем при визначені об'єкта оподаткування податком на додану вартість (митної вартості товару) слід було враховувати положення ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, оскільки запчастини, що постачаються на підприємство ПАТ «ЗАЗ» передбачені спеціально для збирання автомобілів і мають оцінюваний характер. У зв'язку чим, сплачуване роялті має включатись до митної вартості як автомобіля, так і поставлених запчастин для автомобілів.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема,роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Отже, при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, роялті лише за умови, якщо їх сплата прямо чи опосередковано є умовою продажу оцінюваних товарів.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що жодних умов продажу товару, а саме умов сплати роялті за поставлені товари, вказані контракти не містять, а сплата роялті за право використання інформації щодо виробництва автомобілів та деталей для автомобілів не пов'язана із контрактами на постачання комплектуючих і не стосується оцінюваних товарів, які закуповуються у GM DAT, колегія суддів вважає, що відсутні підстави включення сплачених сум роялті за угодам про ліцензування технології враховуватись при визначенні митної вартості товару.

Крім того, в період з 01.04.2010 року по 31.07.2012 року (період діяльності ПАТ «ЗАЗ», що перевірявся) не було встановлено на законодавчому рівні механізму визначення, коригування, й уточнення митної вартості щодо сплати роялті. Вказаний механізм було встановлено лише з прийняттям та набранням законної сили Митним кодексом України від 01.06.2012 року та постановою Кабінету Міністрів України № 446 від 21.05.2012 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування витрат та податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договору із спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі № 808/6338/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак