Ухвала суду № 43407231, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/24803/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіна постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 рокуу справі№ 810/4620/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ф - Арт»до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 810/4620/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000081502 від 01.03.2013 року та податкову вимогу № 25-19 від 24.04.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. пп. 14.1.157, 14.1.175 п. 14.1ст. 14, п. п. 56.2, 56.3, 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведеної відповідачем камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Ф - Арт» у податковій звітності із податку на додану вартість за грудень 2012 року, складено акт від 19.02.2013 року № 59/2911501-36937340, в якому зазначено про допущення позивачем арифметичної помилки, яка не вплинула на розрахунок з бюджетом.

На підставі акта перевірки 01.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення № 0000081502, яким визначено позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39 068,75 грн., в тому числі 31 255,00 грн. за основним зобов'язанням та 7 813,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

24.04.2013 року № 25-19 у зв'язку з несплатою вказаного зобов'язання відповідачем прийнято податкову вимогу форми «Ю», якою визначена загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 36 715,14 грн. та пеню в розмірі 493,23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності підстав для нарахування зобов'язання з податку на додану вартість та відповіло прийняття податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В акті перевірки зазначено, що за грудень 2012 року позивачем в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість зазначено 21 255,00 грн., а за даними податкового органу - 0,00 грн., в рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість зазначено 3 594,00 грн. грн., а за даними податкового органу - 34 849,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на 31 255,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року в рядку 21 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду) якої вказано суму 31 255,00 грн.

При цьому, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2011 року, поданому 17.01.2013 року та прийнятому відповідачем, в рядку 20.2 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) зазначено 31 255,00 грн., яке платник переніс до рядка 21 декларації за грудень 2012 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення № 191/59/29/1501 від 01.03.2013 року є неправомірним, оскільки доводи податкового органу щодо розбіжностей між даними декларації в рядках 21 та 25 з даними перевірки спростовується матеріалами справи.

Крім того, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем не зазначено в ньому порушення яких норм законодавства призвело до такого нарахування.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000081502 від 01.03.2013 року є протиправним, податкова вимога № 25-19 від 24.04.2013 року підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю підстав для її прийняття.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

В податковій вимозі № 25-19 зазначено, що станом на 24.04.2013 року сума податкового боргу ТОВ «Ф - Арт» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2 210,00 грн., при цьому розшифровано, що сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 37 208,37 грн., з яких 36 715,14 - штрафні санкції та 493,23 грн. пені.

Враховуючи, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, у справі № 810/4620/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак