Ухвала суду № 43407217, 10.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015 м. Київ К/800/62260/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постановуСумського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014у справі №818/1624/14 за позовомПублічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання їм. М.В. Фрунзе» доДержавної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області провизнання бездіяльності протиправною та скасування повідомлення ,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання їм. М.В. Фрунзе» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумської області щодо невідображення в інтегрованій картці позивача, як платника податків, даних податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2014 року та скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумської області від 04.06.2014 №86/30429.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014, задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що здаючи податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, позивачем була визначена сума щомісячного авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2014 року у розмірі 1209871 грн. (рядок 34 декларації).

Отримавши збиток за результатами здійснення господарської діяльності у першому кварталі 2014 року, позивач скористався правом, передбаченим частиною 9 статті 57 Податкового кодексу України та 08.05.2014 подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2014 року з від'ємним значенням об'єкта оподаткування, що складає 244887851 грн. (рядок 7 декларації).

19.05.2014 позивач подав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 9984456 грн. (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014р.). Позивач заборгованості з податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджету не мав.

Відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки позивача щодо нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, прийнято повідомлення від 04.06.2014 №86/30429 про відмову в автоматичному бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки позивач не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: сума податкового боргу складає 1209849 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що висновки відповідача про невідповідність позивача критеріям для отримання автоматичного бюджетного відшкодування, визначеним пунктом 200.19 Податкового кодексу України, через наявність податкового боргу у розмірі 1209849 грн. є безпідставними, а тому спірне повідомлення є незаконним.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи податковий орган, отримавши 08.05.2014 від позивача збиткову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2014 року не відкоригував його грошові зобов'язання з податку на прибуток за квітень та травень 2014 року в інтегрованій картці ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» як платника податків та не відобразив в інтегрованій картці платника звітність з податку на прибуток за І квартал 2014 року, шляхом зменшення податкових зобов'язань позивача з авансових внесків з податку на прибуток за квітень та травень 2014 року за датою подання такої звітності, що призвело до виникнення заборгованості у позивача з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Відповідно пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно переліку критеріїв, наведених у пункті 200.19 вказаної статті, зокрема ті, які не мають податкового боргу (підпункт 200.19.7 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

За вимогами частини 9 статті 57 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відтак, аналізуючи зміст викладеної норми суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що у разі отримання збитку у першому кварталі звітного (податкового) року, платник податку звільняється від сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, починаючи з квітня звітного (податкового) року. Як наслідок податковий орган, отримавши збиткову декларацію з податку на прибуток, у відповідності до вимог пунктів 2, 4 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, коригує грошові зобов'язання платника податку на прибуток в його інтегрованій картці.

Зважаючи на викладене в сукупності, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що невідображення відповідачем збиткової декларації позивача з податку на прибуток фактично призвело до формування податкових зобов'язань на майбутнє, виникнення яких перекрило суму переплати позивача по авансовим внескам з податку на прибуток та призвело до виникнення заборгованості у позивача та до неправомірного позбавлення права позивача на автоматичне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне повідомлення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова Г.К.Голубєва