Ухвала суду № 43407208, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 березня 2015 року м. Київ В/800/1192/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Амєліна С.Є.,

Білуги С.В.,

Бутенка В.І.,

Іваненко Я.Л.,

розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду міста Києва (далі - ГУПФ) про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо нарахування ОСОБА_6 пенсії виходячи з грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, військового звання, відсоткової надбавки за вислугу років, установленим за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням за період з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року. Зобов'язано ГУПФ вчинити дії щодо призначення та виплати ОСОБА_6 пенсії за період з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року, виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, проценти, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції від 4 квітня 2006 року.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення судів попередніх інстанцій відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суді Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року, ОСОБА_6 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України, з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України.

На підтвердження неоднакового правозастосування ОСОБА_6 надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року (№ К/800/11643/13).

Відповідно до статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Як слідує з ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року, про перегляд якої ставиться питання, суддя суду касаційної інстанції, погодившись з висновками попередніх судів щодо правомірності призначення та виплати ОСОБА_6 пенсії за період з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року, виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, проценти, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції від 4 квітня 2006 року, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 При цьому, погодився з висновками попередніх судів щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_6 кінцевою датою - 22 липня 2011 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Натомість, за аналогічних обставин, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року (№ К/800/11643/13), на яку послався позивач на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду щодо зобов'язання ГУПФ перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суму пенсії, обчисленої відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства з 14 червня 2011 року, з урахуванням вже виплачених сум. Однак, дійшов протилежного висновку, ніж у справі про перегляд якої ставить питання заявник, щодо кінцевої дати виплати пенсії.

З огляду на різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов різних висновків при вирішенні спорів, має місце передбачена статтею 237 КАС України підстава для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 235 - 240 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду міста Києва про зобов'язання вчинити певні дії, для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.Є. Амєлін

С.В. Білуга

В.І. Бутенко

Я.Л. Іваненко