Ухвала суду № 43407220, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/57671/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек» ЛТДна постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014у справі №802/2296/14-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек ЛТД»доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайтек» ЛТД звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2014 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 10.06.2014 №0015181501 та №0015191501.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у даній справі, скасована постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2014 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 07.05.2014 по 16.05.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ «Скайтек» ЛТД від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 23.05.2014 №1262/1501/20094747, за висновками якого встановлено порушення позивачем підпункту 20.1.16 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 11.1 статті 11 Наказу №69 «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», пунктів 12, 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», в результаті чого платником завищено суму рядка 19 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 56938,00 грн. та за березень 2014 року на суму 73165,00 грн. Крім того, занижено суму рядка 18 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 72608, 00 грн.

Підставою для висновків контролюючого органу про наявність порушень та про заниження податкових зобов'язань по реалізації товарно-матеріальних цінностей стало невстановлення в ході перевірки місця зберігання транспортних засобів, що наведені у таблиці на аркушах 08-09 акта перевірки.

На підставі названого акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.06.2014 №0015181501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 202711,00 грн. та №0015191501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 56938,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14235,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки зроблені контролюючим органом висновки спростовані поданими позивачем доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не в повній мірі виконано лист податкової, а саме не повідомлено ревізора Вінницької ОДПІ про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей до закінчення терміну даної перевірки, що, в свою чергу, є фактом непідтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей у позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції, відхиляючи доводи податкового органу про непідтвердження під час перевірки факту накопичення залишків товарно-матеріальних цінностей у періоді, що перевірявся, дійшов такого висновку, встановивши, що на виконання вимог листа Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції вих. №10660/10/15-1 від 14.05.2014 позивачем протягом 15-16 травня 2014 року проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої складено інвентаризаційний опис №1 від 16.05.2014, яким підтверджено наявність станом на 16.05.2014 товарних залишків на загальну суму 3682409,75 грн. Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що напівпричепи марки «SCHMITZ» в кількості 2 (двох) одиниць, а також напівпричіп марки «KOEGEL» були продані в подальшому покупцям.

Стосовно ненадання позивачем документів на лист Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції вих. №10909/10/15-1 від 15.05.2014, суд першої інстанції прийняв до уваги відсутність запитуваних документів у позивача, а також наявність інших документів, які підтверджують наявність залишків товарно-матеріальних цінностей.

У той же час апеляційний суд, досліджуючи обставини щодо реальної наявності спірних залишків товарно-матеріальних цінностей у позивача, відхилив як докази документи подані в ході розгляду спору, що підтверджують їх наявність, та фактично надав юридичну оцінку лише неналежному виконанню позивачем вимог листа Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції вих. №10660/10/15-1 від 14.05.2014 і відсутності на момент проведення перевірки складеного інвентаризаційного опису.

У той же час право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Оскільки позивачем підтверджено наявність станом на 16.05.2014 товарних залишків на загальну суму 3682409,75 грн., а відтак суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав незаконним виключення їх податковим органом з податкового обліку позивача.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог та неправильно застосовано зазначені вище норми матеріального права, що є підставою відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек» ЛТД задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2014.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва А.М.Лосєв