Рішення № 43403485, 01.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2919/15

Головуючий у першій інстанції Літвінова І. А.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2014 року,

встановила:

У червні 2013 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду з вказаним позовом. Зазначило, що у 2008 році між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти під відсотки за користування кредитом. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань було укладено й договір поруки з ОСОБА_4, яким встановлена солідарна відповідальність позичальника та поручителя за виконання умов кредитного договору.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким до ПАТ "Дельта банк" перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Оскільки взяті на себе зобов'язання відповідачі не виконували, в них перед банком станом на 25.04.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 233 795, 25 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_4 в солідарному порядку та вирішити питання судових витрат.

Під час слухання справи, у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5 було залучено ОСОБА_3

У зв'язку з чим, позивач 10.06.2014 року з посиланням на ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, уточнив позовну заяву та просив стягнути на свою користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як спадкоємців ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 у розмірі 233 795, 25 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2014 року в задоволені позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПАТ "Дельта Банк" в особі представника Тавровського С.Г.

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В суді апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" підтримали, позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" визнали повністю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам закону ухвалено у справі рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачами до цього часу не отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, що стало б підставою для державної реєстрації права на спадкове майно, у зв'язку з чим відсутні й правові підстави вважати відповідачів такими, що одержали спадщину. Тому, за нормами ч. 1 ст. 1282 ЦК України, на даний час у відповідачів не виникло і обов'язку задовольнити вимоги кредитора.

Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 15 серпня 2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 1501/0808/71-167 (далі - договір), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 000,00 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 15.08.2008 до 15.08.2028. Для забезпечення виконання позичальником договірних зобов'язань перед кредитором, цього ж дня між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладеного договір поруки № 1501/0808/71-Р-1, за яким ОСОБА_4 поручилась перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008. Умовами вказаного договору передбачено, що поручитель і позичальник несуть перед кредитором солідарну відповідальність за виконання кредитного зобов'язання.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "Сведбанк" передало ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк " замінило ПАТ "Сведбанк" як кредитора у зазначених зобов'язаннях, у зв'язку з чим до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

24 березня 2012 року, помер відповідач ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про смерть І-ЖД 297828, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції.

11 травня 2012 року Третьою одеською державною нотаріальною конторою на підставі претензії ПАТ "СВЕДБАНК" про наявність заборгованості за договором була заведена спадкова справа до майна ОСОБА_5, померлого 24 березня 2012 року.

14 вересня 2012 року до нотаріальної контори надійшли заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про прийняття останніми спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 та яка складається з: частки квартири під АДРЕСА_1 та частки квартири під АДРЕСА_2. Цього ж дня мати померлого - ОСОБА_7 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь доньки померлого - відповідача ОСОБА_3

Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є єдиними спадкоємцями майна померлого позичальника ОСОБА_5

Згідно листа Третьої одеської державної нотаріальної контори від 25.12.2014 року № 6835/01-16 свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачам не видавались.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і які не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до п. 32 Постанови № 5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке: з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати відповідачів такими, що одержали спадщину є помилковим.

При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не є підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до приписів цивільного законодавства подання заяви про прийняття спадщини є достатньою підставою вважати осіб, які подали такі заяви - спадкоємцями.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, заборгованість ОСОБА_5 на час смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року складає за тілом кредиту в розмірі 28840 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США-799,3 грн.) складає 230 518,12 грн. При цьому, судова колегія не приймає до уваги розрахунок заборгованості позивача, щодо суми заборгованості померлого ОСОБА_5, який був складений після його смерті станом на 25.04.2013 року за відсотками в розмірі 410 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США-799,3 грн.) складає 3277,13 грн. (а.с. 17, 32)

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи, що судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" в рівних частках підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3 474,16 грн. (т. 1 а.с. 1, 6)

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором в сумі 230 518,12 грн. в межах вартості майна одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3 474,16 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева