Ухвала суду № 43403486, 13.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2708/15

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів - Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі - Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа КП "ОМБТІ та РОН", про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права користування, усунення перешкод у користуванні власністю,

встановила:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії щодо використання будь-яким способом тераси загального користування, загальною площею 4,8 кв.м квартири АДРЕСА_1 (а. с. 1-3).

В обґрунтування свого позову посилалися на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відповідачу на праві спільної часткової власності належить 638/1000 квартири АДРЕСА_2. Квартира ОСОБА_2 розташована напроти квартири позивачів через терасу, загальної площі 4,8 кв.м., яка перебуває в спільному користуванні сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2010 року за ОСОБА_2 визнано право користування площею 3,6 кв. м. балкону квартири АДРЕСА_3. Позивачі зазначають, що ОСОБА_2 безпідставно вважає що зазначеним рішенням суду йому надано право користування балконом 3,6 кв.м., який він на свій розсуд вважає частиною тераси (4,8 кв.м., які перебувають у користуванні позивачів). При цьому, він постійно стверджує, що тераса 4,8 кв.м включає в себе балкон 3,6 кв.м (тоді як це два різних об'єкти), стверджує, що позивачі взагалі не мають права користування терасою та весь час спричиняє їм перешкоди у володінні та користуванні власністю - терасою загального користування.

30.10.2013 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який неодноразово уточнювався, в якому просив зобов'язати КП "ОМБТІ і РОН" виготовити нову технічну документацію та внести зміни до інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_4 шляхом виключення з технічного паспорту квартири ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 окремого об'єкту - тераси загального користування площею 4,8 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право користування іншою частиною балкону, яка залишилася після смерті ОСОБА_9, загальної площею 4,8 кв.м.; усунути перешкоди у користуванні балконом квартири АДРЕСА_5, загальної площею 8,4 кв.м., шляхом заборони відповідачам його використання будь-яким чином; зобов'язати відповідачів відновити стіну шляхом закладення незаконно зробленого пройму у стіні свого туалету; зобов'язати відповідачів привести приміщення туалету у відповідність до вимог СНІП України шляхом встановлення вентиляції (а. с. 49-50, 149-150, 166-167).

В обґрунтування свого зустрічного позову посилався на те, що згідно інвентаризаційних справ на квартири сторін, у технічних паспортах, визначено об'єкт балкон, який відразу належить різним власникам. При співставленні часу зазначення спірного об'єкту у технічних паспортах вищезазначених квартир, вбачається що об'єкт - балкон у технічному паспорті власників квартири № 2 існував на багато раніше ніж об'єкт - тераса у технічному паспорті власників квартири № 3. У матеріалах БТІ тераса, яка відноситься кв. № 3 включена до складу технічного паспорту лише у 2009 році. В свою чергу, балкон квартири № 2 увійшов до складу технічного паспорту раніше ніж у 2001 році. Таким чином, сім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають жодного відношення до спірного об'єкту. В свою чергу ОСОБА_2, відповідно до рішення суду, має право користування частиною вищезазначеного балкону. А після смерті ОСОБА_9 користується загальною площею балкону. За таких обставин, ОСОБА_2 вважає позов сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_8 безпідставним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 187-190).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а. с. 193-196).

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив із недоведеності позову. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що тераса, відносно якої існує спір, є об'єктом права власності та загального користування сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і підстав для її передачі у користування ОСОБА_2 немає.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є квартирою загального заселення.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві власності, в рівних частках, належить 604/1000 частини квартири АДРЕСА_1, що складає 39,43 кв.м. загальної площі кв.3 та підсобне приміщення площею 17 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 серпня 2008 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, зареєстрованого за № 8-22143 (а. с. 14).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 05 травня 2011 року, зазначена частина квартири складається: з житлових кімнат - 10,7 кв.м. та 17,0 кв.м., підсобного приміщення - 17 кв.м.; балкона - 0,9 кв.м.; кухні - 7,6 кв.м., коридору загального користування - 4,5 кв.м.,туалету загального користування - 1,2 кв.м., тераси загального користування - 4,8 кв.м. (а. с. 15-16).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 жовтня 1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів за № 8-3765, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить 396/1000 частини цієї ж квартири АДРЕСА_1, що складає 26,55 кв.м. загальної площі (а. с. 20).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 05 травня 2011 року, зазначена частина квартири складається: з житлової кімнати - 18, 6 кв.м.; комори - 3,3 кв.м.; коридору - 2,6 кв.м., кухні загального користування - 7,6 кв.м.; коридору загального користування - 4,5 кв.м.; туалету загального користування - 1,2 кв.м.; тераси загального користування - 4,8 кв.м. (а. с. 21-22).

Квартира АДРЕСА_1 є також квартирою загального заселення.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 27205903 від 03.09.2010 року, на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2010 року (справа № 2-10781/10) ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 638/1000 квартири АДРЕСА_6 (а. с. 144). Цим же рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2010 року (справа № 2-10781/2010) за ОСОБА_2 визнано право користування площею 3,6 кв.м. самовільно збудованого балкону квартири АДРЕСА_7 (а. с. 140-142).

Згідно даних технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 03 червня 2010 року, 638/1000 частин квартири № АДРЕСА_2 що належать ОСОБА_2, складає з: 3 житлових кімнат - 25,7 кв.м; 28,5 кв.м.; 14,3 кв.м; кухні - 11,4 кв.м, ванної кімнати - 2,7 кв.м, туалету - 0,8 кв.м, коридорів загального користування - 13,1 кв.м; 5,4 кв.м, коридору окремого користування - 2,6 кв.м; балкону - 1,5 кв.м, самочинно збудованого балкону - 3,6 кв.м. Згідно відмітки, яка міститься в технічному паспорті балкон площею 3,6 кв.м. є самочинно збудованим (а. с. 135-138).

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Сторони погодились з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії щодо використання будь-яким способом тераси загального користування, загальною площею 4,8 кв.м квартири АДРЕСА_1, за недоведеністю тих обставин, що вони позбавлені можливості користуватися спірним приміщенням, у зв'язку з чим колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду в цій частині.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання КП "ОМБТІ і РОН" виготовити нову технічну документацію та внести зміни до інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_8 шляхом виключення з технічного паспорту квартири ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 окремого об'єкту - тераси загального користування площею 4,8 кв.м. слід зазначити наступне. Тераса площею 4,8 кв.м. за технічною документацією та правовстановлюючих документів відноситься до квартири АДРЕСА_1, власниками якої є сім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є об'єктом загального користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що тераса площею 4,8 кв.м. відноситься до іншої квартири, або в технічної документації квартири № 3 вказана неправильна інформація. Крім того, свідоцтво про право власності на житло від 20 жовтня 1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів за № 8-3765 на ім'я ОСОБА_6 та свідоцтво про право власності на житло від 08 серпня 2008 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, зареєстрованого за № 8-22143 на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, якими спірна тераса площею 4,8 кв.м. передана у власність указаним особам, не признані недійсними. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про виготовлення нової технічної документації та внесення зміни до інвентаризаційної справи квартири АДРЕСА_1, є безпідставними, у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких правових підстав.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним право користування іншої частиною балкону, яка залишилась після смерті ОСОБА_9, загальною площею 4,8 кв.м. та усунення перешкод у користуванні балконом загальної площею 8,4 кв.м. квартири АДРЕСА_9 шляхом заборони відповідачам використовувати його будь-яким чином, є необґрунтованими. Так, з пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що він ототожнює самовільно збудований балкон площею 4,8 кв.м., яким за життя користувалась ОСОБА_9 і терасу квартири АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_6 та сім'ї ОСОБА_5. Така позиція ОСОБА_2, на думку колегії свідчить про те, що він має на меті отримати право користування чужим майном та самовільними спорудами. З даних технічного паспорту виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 03 червня 2010 року, вбачається, що до квартири АДРЕСА_10 самовільно добудований балкон, площею 3,6 кв.м., яким користується ОСОБА_2 і площею 4,8 кв.м., яким за життя користувалась ОСОБА_9

Ураховуючи те, що за змістом статей 316,317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, таке майно не може бути предметом судового захисту, визнання права користування самочинно збудованими спорудами не передбачено діючим законодавством.

Суд першої інстанції цим обставинам дав належну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позову ОСОБА_2 в частині зобов'язання відповідачів відновити стіну шляхом закладення незаконно зробленого пройму у стіні свого туалету та приведення приміщення туалету у відповідність до вимог СНІП України шляхом встановлення вентиляції, у зв'язку з тим, що будь-яких доказів на підтвердження заявлених вимог не надано.

Доводів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2014 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2014 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.