Постанова № 4339186, 18.12.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2-а-79/2008

18 грудня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Канурної О.Д.

при секретарі Черкасової О.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Жорової Н.А.

представника відповідача Варваровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала і суду пояснила, що ОСОБА_1 належить до категорії ветеранів війни і є інвалідом 3 групи 1 категорії.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня ОСОБА_1 має право на виплату разової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Щорічно ОСОБА_1 отримував допомогу, але не в повному обсязі.

19.08.2008 року ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до начальника Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про виплату недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня, але йому в цьому було відмовлено.

Просить суд визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради у виплаті недоотриманої грошової допомоги неправомірною та стягнути з відповідача - УПТСЗН Добропільської міської ради на користь позивача недоотриману суму разової грошової допомоги за період з 2000 року по 2008 рік включно в розмірі 11028,35 грн.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані не конституційними окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” в частині обмеження виплати разової грошової допомоги “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Представник відповідача - юрист Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Жорова Н.А., діюча на підставі доручення, позов не визнала і пояснила, що згідно ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-Х11 щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак, ст.17 вищевказаного Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Основою законодавства держави є Конституція України, ст. 95 якої визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

 Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України». Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме Закон України про Державний бюджет на відповідний рік.

 У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата разової грошової допомоги для ветеранів війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України. Щорічно, виходячи з фінансових можливостей держави, Закон України про державний бюджет на поточний рік визначає конкретний розмір щорічної разової допомоги, а також категорії пільговиків.

Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінінсів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат.

Так, у 200-2008 роках вищевказана щорічна разова грошова допомога ОСОБА_1 виплачувалась у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, які позивач отримував у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 КАС України позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду. Управління наполягає у відмові задоволення позову позивачу за 2000-2007 роки з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни у зв»язку із пропущенням строку позовної давності.

Просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення щорічної разової допомоги до 5 травня за 2000-2008 роки відмовити.

Представник відповідача - начальник відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету Управління Державного казначейства у м. Добропілля Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області Варварова О.В., діюча на підставі доручення, позовні вимоги позивача не визнала, суду пояснила, що згідно Закону України «Про державний бюджет України» (на відповідний рік) встановлено, що головним розпорядником по використанню коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом ветеранів війни є Міністерство праці, а розпорядниками нижчого рівня є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Також згідно вищевказаного Закону, нарахування та виплати передбачені ЗУ «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» соціальний захист цієї категорії громадян проводять органи соціального захисту населення.

Крім того, представник казначейства вважає, що Головне управління державного казначейства у Донецькій області безпідставно притягнуто у справи у якості відповідача, оскільки своїми діями законних прав чи свобод позивача не порушувало.

Просить суд в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач являється інвалідом війни 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 і довідкою МСЕК № 006910 (а.с.7, 8) та не заперечується представниками відповідачів.

Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі сімі мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком з 1 квітня по 30 вересня 2007 року складає 406грв., з 1 квітня по 30 червня 2008 року - 470 грв.

Представник позивача не заперечує проти того, що у квітні 2000 року ОСОБА_1 отримав від відповідача - УПТСЗН Добропільської міської ради разову допомогу у розмірі 40 гривень, у квітні 2001 року 40 грн,. у квітні 2002 року - 100 грн.. у квітні 2003 року - 100 грн.. у квітні 2004 року - 130 грн.. у квітні 2005 року - 270 грн., у квітні 2006 року - 270 грн., у квітні 2007 року - 300 грн., у квітні 2008 року - 350 грн. і ця обставина представником відповідача не оспорюється.

19.08.2008 року ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до начальника Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про виплату недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня (а.с. 5), але йому в цьому було відмовлено (а.с. 6).

Згідно п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року передбачено, що «зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. Як вибачається із статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод  із зазначенням строку дії цих обмежень. Визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

П.3.2. Рішення суду: Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) в 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) в 1996 року, «держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо».

Рішенням Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо обмеження розміру одноразової грошової допомоги, встановленої ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розмір недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи ОСОБА_1 за 2007 рік становить: 406 грн. х 7 - 300 грн. = 2542,00 грн.

Розмір недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду 3 групи ОСОБА_1 за 2008 рік становить 470 грн.х 7 - 350 грн. = 2940 грв.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання відмови неправомірною та стягнення недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи підлягає задоволенню у сумі 2542,00 грн. + 2940 грн. = 5482 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради недоотриманої щорічної разової грошової допомоги за період з 2000-2006 роки, суд вважає, у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст..100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому полягає одна із сторін.

Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради наполягає у відмові задоволенню позовних вимог позивача за 2000-2006 роки з виплати недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

За таких підстав, суд находить доводи позивача по задоволенню позовних вимог за 2000-2006 роки з виплати недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня не обґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.70,71,159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи задовольнити частково.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради щодо виплати недоотриманої грошової допомоги ОСОБА_1 неправомірною.

Стягнути з Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської Ради (розрахунковий рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову допомогу як інваліду війни 3 групи за 2007,2008 роки у розмірі 5482 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примiрнику..

Головуючий суддя О.Д.Канурна