Ухвала суду № 43384449, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/37027/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради Житомирської області на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року по справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця» (далі по тексту - Позивач, залізниця) звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради Житомирської області (далі по тексту - Відповідач, УПСЗН Житомирської міської ради Житомирської області) у якому просило визнати протиправною бездіяльність та стягнути кошти в розмірі 1 617 656, 86 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні зазначеного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» в особі структурного підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень, відповідно до правових норм діючого законодавства щодо пільг, компенсацій і гарантій, починаючи з 01.01.2013 по 31.10.2014 (далі по тексту - спірний період) надавались послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян, які користуються пільгами, у приміському сполученні зі станції міста Житомир Житомирської області на суму 2 883 670,86 грн., з яких компенсовано 1 266 014,00 грн., тобто, заборгованість складає 1 617 656,86 грн.

На підтвердження розміру витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами, позивачем надсилались на адресу відповідача рахунки за спірний період, а також акти звіряння розрахунків та реєстри перевезених пільговиків.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства, а саме: не зареєстровано за спірний період додаткових зобов'язань за фактично надані позивачем послуги пільгового проїзду окремим категоріям громадян зі станції Житомир, а тому, витрати в розмірі 1 617 656,86 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з УПСЗН Житомирської міської ради Житомирської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Житомирською міською радою (Замовник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (Перевізник), Управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради Житомирської області (Платник) укладено договір на пільгове перевезення в 2013 році пасажирів залізничним транспортом № ПЗ/ДН4-136418/НЮ від 01.03.2013 та договір на пільгове перевезення в 2014 році пасажирів залізничним транспортом № 6 від 14.03.2014 (а.с.10-13).

На підтвердження розміру витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами, позивачем надсилались на адресу відповідача рахунки за спірний період, акти звіряння розрахунків, облікові форми та реєстри перевезених пільговиків.

Проте, відповідачем оплата компенсації за пільговий проїзд проводились не в повному обсязі, що підтверджується доказами, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи, в результаті чого, утворилась заборгованість в розмірі 1 617 656,86 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно із ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищезазначений порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктами 4-6 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним - компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у п. 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Надаючи аналіз зазначеним правовим нормам колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач повинен був надіслати інформацію за вищезазначений період, щодо компенсування пільг наданих залізницею відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які складають уточнені реєстри, проте, останнім зазначене виконано не було, чим порушено п. 6 Порядку та права позивача.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій відповідача щодо неповної оплати компенсації за пільговий проїзд позивачу, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, погашає заборгованість в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст. ст. 116, 117 Конституції України забезпечення проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту населення та розробка проекту закону України "Про державний бюджет України" покладено на Кабінет Міністрів України, постанови і розпорядження якого є обов'язковими для виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, використання доведених коштів на інші цілі призводить до їх нецільового використання.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України також передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України» у порядку, визначеному цим Кодексом та з врахуванням фінансової спроможності держави.

Кошти, які надходять з державного бюджету у вигляді субвенцій місцевим бюджетам мають цільовий характер, а тому відповідач не має права без відповідних бюджетних призначень здійснювати додаткове або непередбачене фінансування, оскільки такі дії відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України розцінюються як нецільове використання коштів.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 13.10.2009 року №21-348во09, а саме: мета укладання договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правової угоди, тобто, перевізник не мав мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору. Крім того, відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради Житомирської області - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.