Ухвала суду № 43384443, 26.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0047571703/22/325/128 від 25 грудня 2014 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 291 013 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі за текстом - «Білоцерківська ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.12.2014 р. по 09.12.2014 р. посадовцями Білоцерківської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображеного у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014р.

Результати перевірки оформлено актом № 3733/17-3/2624211394/20 від 16.12.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до завищення суми від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 р. на 291 013 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

Відповідно до контрактів № NEO-23122013 NCR300 від 23.12.2013 р. та № NEO-23122013 NCR300 Molds від 23.12.2013 р. ФОП ОСОБА_2 придбав у фірми «Neotronics International Enterprise Ltd.» (Тайвань) інжекційно-ливарну машину NCR-300 призначену для лиття виробів з гуми та прес-форми 2934 і 2935 до цієї машини.

За даними вантажної митної декларації типу ІМ 40 ДЕ 125130006/2014 № 584708 від 08 вересня 2014 р. митна вартість інжекційно-ливарної машини становить 1 121 942 грн. 50 коп. та ПДВ в розмірі 224 388 грн. 50 коп.

Згідно вантажної митної декларації типу ІМ 40 ДЕ 125130006/2014 № 584709 від 08 вересня 2014 р. митна вартість прес-форм 2934 і 2945 до машини для лиття виробів з гуми складає 333 120 грн. 76 коп. і ПДВ в сумі 66 624 грн. 15 коп.

Податок на додану вартість позивач сплатив під час митного оформлення товару, а сплачені суми відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. у складі податкового кредиту у рядку 12.1 (обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам).

Разом з тим, відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

На думку Білоцерківської ОДПІ наведене свідчить, що фізична-особа підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а відтак у позивача були відсутні правові підстави для віднесення сплаченого податку до податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0047571703/22/325/128 від 25 грудня 2014 р., яким ФОП ОСОБА_2 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 291 013 грн.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання ФОП ОСОБА_2 спеціальних правил при формуванні податкового кредиту у зв'язку з ввезенням товарів на митну територію України.

Судова колегія підтримує правову позицію окружного адміністративного суду.

Так, позивачем було надано копії: контрактів № NEO-23122013 NCR300 від 23.12.2013 р., № NEO-23122013 NCR300 Molds від 23.12.2013 р., вантажних митних декларацій № 125130006/2014/584708 від 08 вересня 2014 р., № 125130006/2014/584709 від 08 вересня 2014 р., платіжних доручень № 430 від 04.09.2014 р., № 431 від 08.09.2014 р., а також комерційних пропозицій, сертифікату відповідності, акту обстеження виробництва, Свідоцтва на знак для товарів та послуг, контрактів, які свідчать про використання ФОП ОСОБА_2 придбаної інжекційно-ливарної машини та прес-форм до неї у власній господарській дільності.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого за податковими зобов'язаннями при ввезенні товарів на митну територію України.

Твердження відповідача про те, що ФОП ОСОБА_2 не має права на податковий кредит, оскільки не може бути власником майна обґрунтовано не взято судом до уваги.

Аналіз наведених приписів ПК України дає підстави для висновку, що визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання - фізичними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при ввезенні на митну територію України основних засобів є використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість по митних деклараціях у зв'язку з імпортуванням на митну територію України основних засобів, за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у податковому обліку.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 31 березня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.