Ухвала суду № 43384451, 31.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16720/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу приватного підприємства «Велена» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Велена» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року приватне підприємство «Велена» (далі - Позивач, ПП «Велена») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 року №0004242203 та №0004252203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.01.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ПП «Велена» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні 2014 року працівниками ДПІ у Подільському районі на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у відповідності до наказу від 07.05.2014 року №538 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Велена» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Варгус» за жовтень 2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на суму 85 136,00 грн.; п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 89 617,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 21.05.2014 року №2041/26-56-22-03-09/322251552. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 03.06.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0004252203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 106 420,00 грн., у тому числі за основним платежем - 85 136,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 21 284,00 грн.; №0004242203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 112 021,00 грн., у тому числі за основним платежем - 89 617,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 22 404,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Варгус» (Виконавець) укладено договір від 30.09.2013 року №30/09 про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуг в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Виконавець надає Замовнику наступні послуги: вантажно-розвантажувальні; з передпродажної підготовки товару, яка включає в себе перевірку цілісності упаковок товару, формування збірних палет товару, перепакування товару з частковим боєм банок в упаковці.

Згідно п. 2.1.3 Договору місце надання послуг вказується в акті про надані послуги.

Акт про надані послуги підписується сторонами після фактично наданих послуг (п. 3.2 Договору).

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 34-43), податкових накладних (т. 1 а.с. 44-53), оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 (т. 1 а.с. 54), банківських виписок (т. 1 а.с. 55-65), звітів про проведення передпродажної підготовки товарів та вантажно-розвантажувальних послуг (т. 1 а.с. 194-203).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 134, 198, 201 ПК України, а також затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Варгус», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: відсутній зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції. Тобто, зі змісту наявних у матеріалах справи копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітів про проведення передпродажної підготовки товарів та вантажно-розвантажувальних послуг неможливо встановити, які саме роботи виконував контрагент Позивача, а також яким чином здійснювалися заходи з проведення передпродажної підготовки товарів.

Крім того, що надані Позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ «Юкрейніан Лігал Ассістанс», ЗАТ «Львівський жиркомбінат», ТОВ «Аквафрост», ПАТ «Продовольча компанія «Ясен», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Форес», ТОВ «Пісківський завод скловиробів», СЗАО «Стеклозавод Елизово» не є беззаперечним доказом того, що придбані Позивачем банки проходили передпродажну підготовку у ТОВ «Варгус» перед їх подальшою реалізацією. Відтак, на думку суду, ПП «Велена» не було доведено виробничої необхідності та наявності ділової мети при укладенні Договору з ТОВ «Варгус».

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що укладений Договір не фіксує реального стану правовідносин, оскільки, як було зазначено податковим органом в запереченні проти позову, зазначений у Договорі від 30.09.2013 року розрахунковий рахунок ТОВ «Варгус» 26001010106215 у ПАТ «КБ «Преміум», було відкрито в банку лише 17.10.2013 року (т. 1 а.с. 98).

Як вже було зазначено раніше, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, законодавець вимагає фіксувати факт здійснення господарських операцій під час її здійснення або безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на те, що при складанні Договору була допущена помилка в номері рахунку та в назві банку, адже, враховуючи те, що Договір датовано 30.09.2013 року, інформації щодо номеру розрахункового рахунку, відкритого 17.10.2013 року, у сторін взагалі не могло бути.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Тобто, судова колегія, погоджуючись з доводами Апелянта про те, що директор ТОВ «Варгус» ОСОБА_3 безпосередньо пов'язаний із вказаним товариством та забезпечує ведення фінансово-господарської діяльності останнього, вважає недоведеним сам факт реальності виконання зобов'язань за Договором, не ставлячи під сумнів при цьому правосуб'єктність ОСОБА_3 як директора ТОВ «Варгус».

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов'язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Відтак, встановлена судом першої інстанції та не спростована Позивачем юридична дефектність первинних документів, зокрема Договору, актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладеного між контрагентами Договору.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «Велена» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Варгус».

Поряд з цим, судова колегія погоджується з доводами Апелянта про необґрунтованість використання Відповідачем у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус», оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Велена» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Велена» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.