Постанова № 43380577, 24.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р. Справа № 820/15738/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі №820/15738/14

за позовом Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача (код в ЄДРПОУ 24473039) на користь державного бюджету України суму 5 717, 88 грн. за рахунок коштів на рахунках у банках, що його обслуговують (довідка додається) на р/р 34120999700009 УДКСУ у Орджонікідзевському районі м. Харкова банк ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999701, МФО 851011 з розрахункових рахунків, довідка про яких додається.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з відповідача (61166, м. Харків, вул. Коломенська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24473039) на користь Державного бюджету України у зв'язку з несплатою в установлений строк грошового зобов'язання з орендної плати за землю суму 5717,88 грн. (п'ять тисяч сімсот сімнадцять гривень вісімдесят вісім копійок) за рахунок коштів на рахунках у банках, що його обслуговують, на р/р 34120999700009 УДКСУ у Орджонікідзевському районі м. Харкова банк ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999701, МФО 851011.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне дослідження обставин справи, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа 10.09.1996 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за основним місцем обліку з 10.06.1999 року, та у позивача - за неосновним місцем обліку з 18.09.2012 року.

03.02.2014 року відповідачем було самостійно подано до податкової інспекції податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік №J0602003, за якою відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати суму орендної плати за землю у розмірі 7257,66 грн.

Враховуючи несплату відповідачем суми орендної плати за землю, нарахованої вказаною податковою декларацією по терміну сплати - 30.07.2014 р., у відповідача виник податковий борг по орендній платі за землю з юридичних осіб у розмірі 5717,88 грн., з урахуванням часткової переплати в сумі 1539,78 грн.

08.04.2014 року позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу за №842-25.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу у розмірі 5717,88 грн. позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача утворився податковий борг перед Державним бюджетом України з орендної плати за землю в сумі 5717, 88 грн., який останнім не був сплачений.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 вищенаведеного Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III).

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Закону, колегія суддів дійшла висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 28.03.2014 року було надано до ПАТ "АКБ Банк" платіжні доручення №173 від 28.03.2014 року на суму 3 443, 54 грн. (сплата податку на землю за лютий 2014 року) №176 від 28.03.2014 р. на суму 7257,66 грн. (орендна плата за землю з юридичних осіб за лютий 2014 р.) для сплати податкових зобов'язань (аркуш справи 49).

Надані позивачем платіжні доручення № 173 від 28.03.2014 року та №176 від 28.03.2014 р. містять відмітку банку "одержано банком" та ознаки того, що банком були прийняті дані платіжні доручення до виконання.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року по справі №820/17998/14 (залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015 року) було скасовано податкову вимогу позивача №842-25 від 08.04.2014 року, якою визначено суму податкового боргу відповідача склала 7646, 92 грн., у тому числі: земельний податок 1421,32 грн., орендна плата з юридичних осіб - 6225, 60 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки податкова вимога позивача №842-25 від 08.04.2014 року була скасована, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 5717, 88 грн. окремо судом не підлягають вирішенню.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі №820/15738/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.