Ухвала суду № 43380579, 24.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 645/12886/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Харківської міської ради на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2014р. по справі №645/12886/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Харківської міської ради треті особи Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Прогрес"

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач), треті особи Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Прогрес", в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.11.2013 року за №706 "Про відновлення належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині згідно з Додатком - "Переліку самовільно розміщених об'єктів від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання і приведення в придатний до використання територіальною громадою стан", а саме пунктів 20,21, щодо звільнення території міста Харкова від нежитлових будов - торгівельних павільйонів з логотипами "Напівфабрикати" та "Roshen", по АДРЕСА_1, як безхозного майна, самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд шляхом їх демонтажу і переміщення на територію КП "Харківводоканал";

- зупинити дію Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.11.2013 року за №706 "Про відновлення, належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" до розгляду справи по суті в частині пунктів 20, 21 Переліку про звільнення території міста Харкова від нежитлових будов - торговельних павільйонів з логотипами "Напівфабрикати" та "Roshen", по АДРЕСА_1, як від безхозного майна, самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд шляхом їх демонтажу і переміщення на територію КП "Харківводоканал".

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №706 від 06.11.2013р. " Про поновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині в п.20 та п. 21 додатку до оскаржуваного рішення - Перелік самовільно розміщених об'єктів від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківської міської ради Харківської області 33 сесії 5 скликання від 29.04.2009 року № 114/09 (з змінами та доповненнями, внесеними 16.11.2011 року № 504/11) з метою впорядкування відносин у сфері благоустрою м. Харкова внесено зміни до Правил благоустрою території міста Харкова, Розділ 5 доповнений параграфом 5.10 "Порядок звільнення території міста Харкова від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів".

24.09.2013 року заступником начальника відділу з обстеження земельних ділянок Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0040 га, та встановлено, що земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону, встановити власника на час обстеження не вбачалось можливим, право користування земельною ділянкою в установленому порядку не оформлено, про що складено акт № 3397/13.

30.10.2013 року Комісією у складі фахівців Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства проведена перевірка законності розміщення об'єктів малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів та конструкцій, транспортних засобів, механізмів на території м. Харкова, за результатами перевірки було складено акт за №765/13, згідно якого не встановлено власника майна та виявлено порушення вимог п.5.7.1.14 Правил благоустрою м. Харкова, ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів.

Згідно з приписом Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова від 04.11.2013 року за №1069 запропоновано добровільно звільнити територію міста Харкова від торговельного павільйону, зазначений припис було розміщено на фасаді будівлі.

06.11.2013 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення від №706 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан".

В додатку до рішення визначено перелік самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан, де пунктами 2-15, 17-24, 26 визначено звільнення території міста Харкова від нежитлових споруд (торгівельних павільйонів, що розташовані по АДРЕСА_1, зокрема нежитлові будівлі "Напівфабрикати" та "Roshen").

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 706 від 06.11.2013 року "Про поновлення, належне утримання і приведення міської території у придатній для використання територіальною громадою міста стан" порушені права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, в частині п. 20 та п. 21 Переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Також, згідно ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення №7/5 державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.

Державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Положення.

Не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 57/6445 з наступними змінами та доповненнями, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно абз. 7 п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, чинного на момент реєстрації спірного нежитлового приміщення, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Колегія суддів зазначає, що торгівельний павільйон №6 площею 21,4 кв.м, не є малою архітектурною формою, а є окремою торговою залою - часткою споруди «А-1» по АДРЕСА_1, яка є часткою великого торгівельного комплексу «Ніка», створеного як нерухоме майно, а розташовані в ньому торгівельні приміщення є нежитловими приміщеннями, які були проінвентаризовані КП "ХМ БТІ", та на які було зареєстроване право власності, які відокремлені в натурі, призначені для використання в цілях, не пов'язаних з мешканням в них та/або обслуговуванням інших приміщень будівлі, які є самостійним нерухомим майном і об'єктом цивільних прав.

Рішенням Виконкому Харківської міської ради від 10.09.1997 року № 757 ТОВ Торгівельний дім «Прогрес» на умовах оренди в тимчасове користування надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування торгівельного майданчику.

Торгівельний дім «Прогрес» спільно із залученням фізичних осіб, відповідно розробленого та затвердженого проекту, який був також погоджений Міським управлінням архітектури 13.03.1998 року, було побудовано в липні 1998 року торгівельний майданчик, який в послідуючому був прийнятий до експлуатації на підставі акту № 172 від 15.07.1998 року.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова № 172 від 21.07.1998 року було затверджено акт №172 від 15.07.1998 року про прийняття до експлуатації торгівельного майданчика та присвоєно йому поштову адресу: АДРЕСА_1.

Отже, по АДРЕСА_1 розташований торговий комплекс, що складається з трьох нежитлових приміщень «А-1», «Б-1» та «В-1», в яких розташовані нежитлові приміщення-торгівельні зали (торгівельні павільйони).

Нежитлове приміщення - торгівельний павільйон №6 в літ. «А-1», загальною площею 21,4 кв. м, є часткою цього торгівельного майданчику (комплексу).

Колегія суддів зазначає, що на вищезазначений торгівельний павільйон Державним комунальним підприємством Харківського міського бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт, в якому в розділі «Нежитлові приміщення» зазначений павільйон №6, загальною площею 21,4 кв.м, та в розділі «Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання» зазначено, що він виконаний на бетонному монолітному фундаменті та побудований із цегли.

Відповідно експлікації до технічного паспорту, зазначений павільйон є внутрішньою площею споруди «А-1» - торгівельною залою.

Згідно договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г., реєстровий №2390, право власності на торгівельний павільйон перейшло до позивача, а 05.09.2006 року було зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Порядок знесення самочинно збудованих об'єктів також врегульовано ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За приписами зазначеної статті, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі не було надано доказів наявності судового рішення про знесення самочинно збудованого об'єкту або доказів звернення до суду з таким позовом.

Крім того, відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для ухвалення оскаржуваного рішення відносно позивача, а саме рішення відповідача, як органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Колегія суддів зазначає, що позивач має переважне право на отримання у користування спірної земельної ділянки. Зазначене право може бути реалізовано позивачем шляхом отримання в оренду або в користування спірної земельної ділянки під нерухоме майно, що належить позивачеві на праві приватної власності.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.1.2 оскаржуваного рішення відповідача, в разі незвільнення території в добровільному порядку провести звільнення території від самовільно побудованих об'єктів та розміщеного майна згідно з додатком шляхом їх демонтажу та переміщення на територію КП "Харківводоканал" за адресою: вул. Коростельська, 46, що фактично стосується прав та законних інтересів позивача.

Колегія суддів оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України вважає, що рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №706 від 06.11.2013р. "Про поновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині в п.20 та п. 21 додатку до оскаржуваного рішення - Перелік самовільно розміщених об'єктів від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан ухвалено без врахування всіх обставин та необґрунтовано.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 року по справі №645/12886/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2014р. по справі № 645/12886/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.