Ухвала суду № 43380576, 24.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 820/20264/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 820/20264/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" (далі - ТОВ «УКРТЕХБУД», позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2014 року № 0005342201 про сплату податкового зобов'язання в сумі 43495 грн. та штрафу в розмірі 21748 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.12.2014 року № 0005342201.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УКРТЕХБУД» по взаємовідносинам із ПП "Київбудтранс-сервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 7071/20-31-22-03-07/35247879 від 26.11.2014 року (а.с. 13-37), в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 43495,00 грн. (а.с. 36).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 10.12.2014 року № 0005342201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 43495 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 21748 грн. ( а.с. 46).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між позивачем та ПП "Київбудтранс-сервіс" укладено усні договори про надання інформаційних послуг.

Реальність виконання умов укладених правочинів підтверджується: рахунками-фактурами №714, №716, №717, №725, №726, податковими накладними №130, №155, №156, №231, №232, актами приймання виконаних робіт №671, №673, №674, №685, №683, актом звіряння, технічним завданням на розробку сайту проект "Корпоративний сайт", розрахунками вартості послуг по створенню сайту, звітом про виконані роботи зі створення сайту ( а.с. 47-62, 76-129, 149-178).

Оплата за надані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з банку та платіжним дорученням (а.с. 63, 130).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «УКРТЕХБУД». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «УКРТЕХБУД» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ПП "Київбудтранс-сервіс", взаємопов'язаності позивача та ПП "Київбудтранс-сервіс", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги про те, що податкові накладні та акти здачі - приймання послуг складені з порушенням норм діючого законодавства, в зв'язку з чим не можуть бути доказами реальності здійснення господарських операцій з придбання послуг, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що в акті перевірки ТОВ «УКРТЕХБУД» від 26.11.2014 р. № 7170/20-31-22-03-07/35247879 відсутні посилання на порушення позивачем норм законодавства щодо належного оформлення первинної бухгалтерської документації.

Єдине зауваження щодо оформлення первинних документів стосується актів здачі - приймання послуг, оскільки відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій про надання інформаційних послуг вартістю 217475,00 грн., ПДВ 20%- 43495,00 грн., всього 260970,00 грн. Як зазначено в акті перевірки, в актах виконаних робіт не вказано, які інформаційні послуги надавало ПП "Київбудтранс-сервіс" позивачу, не вказано витрати часу фахівцями на надання таких інформаційних послуг, не надано калькуляцію вартості здійснених робіт та не доведено, чим саме обумовлена вартість таких послуг.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що норми чинного законодавства, зокрема, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не містять вимог щодо необхідності зазначення в актах виконаних робіт таких реквізитів як витрати часу фахівцями на надання послуг та обґрунтування вартості наданих послуг.

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «УКРТЕХБУД» в ході перевірки надав докладне та вичерпне пояснення з додатками на 15 аркушах, в чому конкретно полягали інформаційні послуги.

Крім того, в акті перевірки ТОВ «УКРТЕХБУД» від 26.11.2014 р. № 7170 /20-31- 22-03-07/35247879 вказано, що відповідно до ІС «Податковий блок» при співставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, між ТОВ «УКРТЕХБУД» та ПП "Київбудтранс-сервіс" розбіжностей не встановлено.

Також, відповідач у вищезазначеному акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначає про те, що ТОВ "УКРТЕХБУД" не мав права нараховувати податковий кредит за вищезазначеними господарськими операціями через те, що придбані послуги не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ТОВ "УКРТЕХБУД".

Проте, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через те, що сайт, розроблений та встановлений ПП "Київбудтранс-сервіс", не працює, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки в ході судового розгляду справи за допомогою Інтернету встановлено, що сайт, який зазначено у звіті про виконані роботи зі створення сайту, працює та є діючим.

Крім того, контролюючим органом не надано доказів того, що зазначений сайт було розроблено будь-яким іншим контрагентом позивача.

Колегія суддів зауважує, що зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "УКРТЕХБУД" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "УКРТЕХБУД" та ПП "Київбудтранс-сервіс" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 820/20264/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.