Рішення № 43376103, 25.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2881/15 Головуючий 1 інст. - Чередник В.Є.

Справа № 640/15016/14-ц

Категорія : відшкодування шкоди Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Шевченко Н.Ф., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2015 року

по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обгрунтування позовних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України вказувало, що 29 серпня 2010 року з вини відповідача, який керував автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджений автомобіль Hyundai, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що належить йому на праві власності. Вина ОСОБА_1 у ДТП підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20 квітня 2011 року. Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб складає 27 571,06 грн., в тому числі 20% ПДВ відповідно висновку експерта. Добровільно відповідач не відшкодував завдану матеріальну шкоду, тому на підставі чинного законодавства Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 20 403,64 грн., крім того понесло витрати на аварійного комісара в розмірі 200 грн.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, Моторне (транспортне) страхове бюро України просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти у розмірі понесених витрат в сумі 20 603,64 грн., а також судові витрати по справі у розмірі 1 243,60 грн. Строки позовної давності не є пропущеними, оскільки строк переривався звернення позивача до суду з аналогічним позовом, який було повернуто через непідсудність позову.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову через спливу строку позовної давності.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу виплачене відшкодування в розмірі 20 403,64 грн., 200 грн. - витрати на аварійного комісара, а всього 20 603,64 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 243,60 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на необхідність застосування строків позовної давності, оскільки докази їх переривання є неналежними та не підтверджуються матеріалами справи.

Моторне (транспортне) страхове бюро України про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином причин неявки представника до суду не надав.

Неявка представника відповідача, належно повідомленого про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з права позивача звернутися до винної у скоєні ДТП особи, відповідача, з регресним позовом відповідно до вимог ст.. 1191 ЦК України, а також ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням того, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

На території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Положеннями ст. 41.1. а) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування шкоди на умовах, визначених цим Законом, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі ст. 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 29 серпня 2010 року з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджений автомобіль Hyundai, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що належить останньому на праві власності (а.с.6-8).

Згідно експертного висновку авто товарознавчого дослідження №7589 від 28 листопада 2010 року розмір збитків, завданих володільцю автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_2, що на праві власності належить ОСОБА_3, в результаті ДТП за пошкоджений транспортний засіб складає 27 571,06 грн. , в тому числі 20% ПДВ (а.с. 10).

За заявою ОСОБА_3 Моторним (транспортним) страховим бюро України виплачена сума відшкодування у розмірі 20 403,64, з яких: 27 571,06 грн. (розмір шкоди) - 3 086,69 грн. (втрата товарної вартості) - 4 080,73 грн. (20% ПДВ) (а.с.9,11-13).

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Проте, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить вказівку на те, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Частина 6 ст.261 ЦК України чітко передбачає, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" судам роз'яснено, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Таким чином, перебіг строку позовної давності обчислюється з моменту виплати коштів у випадку, коли особа, яка провела таку виплату, має право регресної вимоги.

Матеріали справи свідчать, що зобов'язання виконане 02 серпня 2011 року. З позовною заявою позивач звернувся у липні 2014 року, яку ухвалою суду повернуто позивачеві для подання до належного суду (а.с. 31), повторно позовна заява подана у вересні 2014 року.

Відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні заявленого позивачем позову.

Разом з тим, позивачем також заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з тих підстав, що позовні вимоги до відповідача МТСБ України до ОСОБА_1 заявлені в межах строку позовної давності, проте через зміну місця проживання останнього, позовна заява була повернута позивачеві для подання її до належного суду.

Стосовно заперечень відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з позовом та заяви представника позивача про поновлення строків позовної давності для звернення до суду з позовом, суд приходить до наступного.

Виходячи з положень ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України та Розділу «Можливості застосування положення про регрес та суброгацію» Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про узагальнення судової практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» від 30 березня 2012 року за № 2: при регресі перебіг строку позовної давності починає свій відлік з часу виплати страхового відшкодування. До правовідносин, що є предметом розгляду даної справи щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу встановлюється загальна позовна давність у три роки з часу виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Виходячи з аналізу цієї статті переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову може мати місце у разі не будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 115, 119, 120 ЦПК України. У разі, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Також не перериває перебігу такого строку подача позову з недодержанням правил підсудності.

Згідно ухвали судді Фрунзенського районного суду м. Харкова позовну заяву МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування регресних витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування повернуто позивачу та роз'яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача (а.с.5).

Таким чином МТСБУ звернувшись у липні 2014 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом в силу приписів ч. 3 ст. 264 ЦК України переривало строк позовної давності та після повернення позову МТСБУ у вересні 2014 року звернулось до Київського районного суду м. Харкова з цим позовом.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, оскільки строк позовної давності не є перерваним ухвалою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01 серпня 2014 року, проте підлягає поновленню на підставі заявленого клопотання позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності не є перерваним, а є пропущеним, проте за клопотання позивача підлягає поновленню.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307ст.ст. 313, 316,317,319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2015 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що «позивач звернувся за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності…», зазначивши, що «строк позовної давності не є перерваним ухвалою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01 серпня 2014 року, проте підлягає поновленню на підставі заявленого клопотання позивача».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: